Микола Сергійович народився у робітничої родини, яка проживала у м. Макіївка Донецької обл. Після школи працював слюсарем на місцевому заводі ім. Кірова, потім була служба в лавах Радянської армії. Отримавши певний життєвий досвід і визначивши свої життєві пріоритети, колишній робітник стає студентом Харківського державного медичного стоматологічного інституту (1958 р.). Після закінчення вишу з відзнакою молодий спеціаліст був зарахований до аспірантури при кафедрі оперативної хірургії та топографічної анатомії.
На початку 70-х років в житті лікаря відбулися суттєві зміни. У 1967 р. Рада Міністрів України прийняла рішення про переведення Харківського медичного стоматологічного інституту в м. Полтаву. М. С. Скрипніков, вже маючи статус кандидата наук, обійняв посаду асистента кафедри терапевтичної стоматології Полтавського державного медичного стоматологічного інституту. В цьому закладі відбулося становлення молодого науковця як знаного вченого і високопрофесійного адміністратора, організатора наукової, навчально-виховної, методичної, лікувальної роботи.
В період з 1973 – 1977 рр. Микола Сергійович працював деканом стоматологічного факультету. Завдяки його організаторським здібностям авторитет цього структурного підрозділу значно зріс не тільки в Україні, але і на просторах колишнього Радянського Союзу. У 1986 р. вчений захистив докторську дисертацію «Топографічна анатомія і морфофункціональна характеристика лабіринтів решітчастої кістки людини». Наступного року він був призначений на посаду ректора Полтавського державного медичного стоматологічного інституту (1987 – 2003 рр.), отримав звання професора.
За період керівництва інститутом М. С. Скрипніков доклав значних зусиль для перетворення підпорядкованої йому установи на значний науковий осередок. Були засновані нові кафедри, здійснена комп'ютеризація всіх структурних підрозділів, впроваджувалися сучасні методи і форми підготовки спеціалістів. Під управлінням ректора були зведені корпуси сімейних і студентських гуртожитків, організовані нові факультети (післядипломної освіти, медсестринський, педіатричний), запрацювало зуботехнічне відділення (нині – фаховий медико-фармацевтичний коледж). Завершилося будівництво фізіологічного корпусу з центральною науково-дослідною лабораторією, було започатковане підготовче відділення для іноземних громадян. У 1994 р. за ініціативи ректора інститут отримав ІV рівень акредитації і статус Української стоматологічної академії.
Професор – автор близько 450 наукових праць, 8 монографій, 5 підручників, 26 винаходів та ін. Підготував 20 докторів і 45 кандидатів наук. Головні напрями наукової діяльності вченого полягали в розробці інноваційних хірургічних, реконструктивних, фізико-біологічних методів корекції порушень діяльності організму людини та тварин при екстремальних ситуаціях, винаході нових медичних приладів, технологій та засобів профілактики і лікування. Микола Сергійович здійснив масштабні дослідження стану здоров'я населення Полтавщини, розробив пропозиції стосовно покращення системи охорони здоров'я. Під керівництвом професора сформувалася сучасна школа морфологів, яка до цього часу активно працює над проблемами теоретичної медицини, питаннями клініки.
М. С. Скрипніков був членом президії Вченої медичної ради МОЗ України, головою Проблемної комісії МОЗ і АМН України «Морфологія людини», експертом ВАК України, віце-президентом і членом координаційної ради Асоціації стоматологів України. Він виконував функції головного редактора наукового видання «Вісник проблем біології та медицини», редагував «Проблеми екології і медицини», входив до кладу редколегії журналів «Вісник морфології», «Новини стоматології» та ін. Вчений став академіком 6 наукових установ (Української академії наук національного прогресу, міжнародної академії комп'ютерних програм та систем, міжнародної академії наук екології, безпеки людини і природи, Нью-Йоркської академії наук, академії медико-технічних наук України).
За вагомий внесок у розвиток науки та підготовку висококваліфікованих кадрів Микола Сергійович отримав Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1989 р.), був нагороджений срібною медаллю «За досягнення ХХ століття» (1999р.), орденом «За заслуги» І і ІІІ ступеня. За вклад у відродження духовності був відзначений церковною нагородою – орденом «Святого Миколи Чудотворця» та ін. За особисті заслуги перед містом у розвитку самоврядування, багаторічну науково-педагогічну діяльність, внесок у формування вищої школи, активну громадську роботу отримав статус Почесного громадянина міста Полтава (2001 р.).
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського буде вдячний всім бажаючим передати до нашої колекції речі, пов'язані з життям і діяльністю Скрипнікова Миколи Сергійовича з метою збереження пам'яті про видатного вченого, лікаря, педагога, громадського діяча.
