Полтава, в яку залюблені містяни і якою завжди милуються її гості, створена талантами і зусиллями багатьох архітекторів. Після Другої світової війни зруйноване місто з палкою любов’ю відроджував до життя головний архітектор Лев Семенович Вайнгорт (27.11.1912–18.04.1994). Його здібному учню, Валерію Олександровичу Трегубову (18.05.1951–30.09.2012), судилася не менш відповідальна місія – відтворення зруйнованих у радянську добу полтавських храмів.
У день 70-річного ювілею Валерія Олександровича, кандидата архітектури, доцента, завідувача кафедри основ архітектури ПНТУ ім. Ю. Кондратюка, члена-кореспондента Української Академії архітектури, голови регіонального відділення Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара, лауреата премії імені Самійла Величка, слід висловити слова великої шани і глибокої подяки корінному полтавцю, який пристрасно вболівав за долю рідного міста, за збереження культурної спадщини Полтави.
Валерій Трегубов добре розумів, що відбудова храмів, що розпочалася після проголошення незалежності України, це, перш за все, відродження Храмів у душах людей, тому багато й напружено працював, намагаючись повернути рідній Полтавщині зруйновані зв’язки Землі і Неба. За його проектами споруджено й реконструйовано вісім православних церков, а саме: Покровська церква в Полтаві, Михайлівська церква в с. Ковалях Хорольського р-ну, Церква Великомучениці Валентини в с. Богодарівці Лубенського р-ну. А також Петропавлівська церква у с. Малій Побиванці Гадяцького р-ну, Пантелеймонівська церква у Полтаві, Вознесенська церква у с. Пишненках Зіньківського р-ну, Церква Симеона Богоприїмця у с. Михайликах Шишацького р-ну та відтворення історичної дзвіниці Спаської церкви у Полтаві.
В історії архітектури Полтави Валерій Трегубов назавжди залишиться автором і науковим керівником проекту відтворення видатної пам'ятки XVIII сторіччя – Свято-Успенського кафедрального собору в Полтаві. Ця велична, знакова для долі міста високопрофесійна праця була грубо порушена за вказівкою тодішнього міського голови А. Кукоби: авторів від подальших робіт відсторонили, проект спотворили шляхом суттєвого зниження висоти собору й його куполів, брутального спрощення декору тощо. Ця трагічна подія не тільки вкоротила архітектору віку, але й впливає на долю полтавців. У своїй первісній величі відроджуваний Храм так і не постав, шлях Небесної благодаті на полтавську землю залишився недобудованим.
Серед інших творчих доробків Валерія Олександровича варто згадати пам’ятники та меморіальні дошки, історико-етнографічну зону «Українське село» Національного Сорочинського ярмарку; реконструкцію та комплексний благоустрій поля Полтавської битви з Ротондою вшанування пам'яті полеглих у битві, а також — цілу низку наукових та науково-популярних статей, радіо- та телепередач з історії архітектури Полтави. Пам'ять про архітектора Валерія Трегубова завжди струменітиме світлим променем в душах тих, хто особисто його знав і хто надалі долучатиметься до невичерпних джерел культури Полтавського краю.
Наталія Кондель-Пермінова, кандидат архітектури, колишня студентка В. О. Трегубова.
Київ, травень 2021