Україна — одна з центральних арен обох світових воєн. Розділена між воюючими імперіями, наша земля опинилася в епіцентрі масштабного протистояння в 1914—1918 та двадцять років потому в 1939—1945. Позбавлені власної держави, українці змушені були воювати за чужі для них інтереси і навіть вбивати інших українців, одягнених в однострої іншої імперії.
Долі двох поколінь наших земляків були схожими. Мешканці західних теренів у першій війні проливали свою кров як солдати Австро-Угорської армії, у другій — частина з них опинилася у військових формуваннях Третього Райху. Наддніпрянці ставали вояками російської імперської, а відтак через двадцять років більшість з них опинилися в лавах Червоної армії.
Завершення Першої світової війни увінчалося спробами створення української держави та війська. Проте втримати незалежність не вдалося. В результаті Україну знову розділено між сусідніми країнами, і в Другій світовій історія повторила жорстокий урок для бездержавного народу. За шість років — від 1939-го до 1945-го — близько семи мільйонів українців знову взяли до рук зброю, ставши солдатами семи армій. Абсолютна більшість з них (6,3 млн) боролися в лавах Антигітлерівської коаліції, з них найбільше були червоно-армійцями. Близько 300 тисяч воювали за Третій Райх чи його союзників.
Зачароване коло, на яке, здавалося, були приречені мільйони українців, вдалося таки розірвати. Близько 100 тисяч молодих хлопців та дівчат кинули виклик обом головним учасникам війни, обом тоталітарним режимам — нацистстському та комуністичному. Вони стали воїнами Української повстанської армії. Це військове формування було не найбільшим серед тих, що зійшлися в смертельному герці на українській землі. Але було найважливішим, адже УПА була єдиною армією в Другій світовій війні, створеною самим українцями. Не лише без будь-якої допомоги інших її учасників, але й всупереч їм.
УПА стала відповіддю нескореного народу. Несподіваною відповіддю для тих, хто вважав українців рабами та недолюдьми, чи був певен, що остаточно переламав їм хребет репресіями та Голодомором.
УПА була єдиною армією, яка ставила собі завданням захист українців. її вояки справді виконали його, попри чисельну перевагу ворогів. Масова підтримка УПА українцями змусила обох окупантів (нацистів та комуністів) не лише відмовитися від частини своїх планів щодо використання місцевого населення, але й вдаватися до лукавої пропаганди, представляючи себе справжніми його захисниками.
Від самого початку повстанська армія проголосила головною метою створення незалежної української держави. Ця мета суперечила планам усіх інших учасників війни, але її безкомпромісне відстоювання повстанцями перетворило їхню армію в окремий український чинник у Другій світовій. Український визвольний рух став суб'єктом міжнародної політики, рахуватися з яким змушені були всі учасники війни.
Для більшості українців, що були солдатами в інших арміях, війна закінчилася чи то у травні 1945-го, після припинення бойових дій у Європі, чи то кілька місяців по тому, після капітуляції Японії у вересні. Але не для воїнів УПА. їхня боротьба з комуністичним тоталітарним режимом тривала ще більше десяти років.
Фотодокументальна виставка «УПА — відповідь нескореного народу» — це розповідь про боротьбу повстанців проти нацистського та комуністичного тоталітарних режимів. Історія, яка однаково завзято оббріхувалася обома її супротивниками під час війни. Історія, яка досі в епіцентрі інформаційного протистояння. Представити вояків УПА як зрадників свого народу та злочинців і нині важливо для тих, хто не бачить Україну вільною та сильною у майбутньому. Адже історія українських повстанців показує, якою рішучою може бути відповідь українців на зазіхання на їхню свободу.
Володимир В'ятрович,
історик, Голова Українського інституту національної пам'яті