Виставка західне укріплення Більського городища: 160 років археологічних досліджень

Виставка «Західне укріплення Більського городища: 60 років археологічних досліджень» з колекційних збірок ІКЗ «Більськ», Музею археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

3 грудня 2018 р. у залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відкривається виставка «Західне укріплення Більського городища: 60 років археологічних досліджень». Особливе місце серед найвідоміших пам’яток Полтавщини і Лівобережжя України, безперечно, займає легендарне Більське городище.

Більське городище — найвеличніше укріплене поселення доби раннього залізного віку не тільки на території України, а й Європи в цілому. Грандіозні розміри пам’ятки (площа близько 4500 га), добре збережена оборонна система у вигляді високих валів і глибоких ровів, що тягнуться на десятки кілометрів, здавна збуджували уяву місцевого населення і не залишали байдужими мандрівників, фортифікаторів, краєзнавців. Однак, початок по-справжньому наукового дослідження Більського феномену поклав відомий археолог Василь Олексійович Городцов, який здійснив у 1906 р. масштабні розкопки у Західному і Великому укріпленнях Більського городища та його окрузі.

В 1958 році харківськими науковцями були розпочаті розкопки найбільшого в Європі укріпленого поселення доби раннього заліза, описаного Геродотом древнього протоміста Гелон. Відтоді ці дослідження були фактично безперервними, триваючими й донині.

Західне укріплення – складова частина Великого Більського археологічного комплексу, розташоване на підвищенній ділянці правого корінного берега нині пересохлої р. Суха Грунь (басейн р. Псел). Внутрішна площа досягає приблизно 85 гектарів. Довжина кільцевої лінії оборонних споруд дорівнює приблизно 3,550 км. Висота насипу валу всюди майже однакова – коливається у межах 3-8 м, ширина в основі – від 22 до 32 м. Ззовні всього периметра городища поруч з валом пролягає рів, шириною зверху 15-20 м, глибиною 4-5 м. Навпроти давнього східного входу до укріплення знаходився рів і потрапити до середини можна було тільки по мосту. Стратиграфічні дані і матеріали, отримані при дослідженні розрізів валів, дозволяють стверджувати, що будувалися вони у чотири етапи і за масштабами є найбільш грандіозними, порівняно з іншими частинами всього Більського комплексу.

     Історія вивчення Більського городища та його округи налічує чимало важливих відкриттів і славетних імен представників вітчиз­няної археологічної науки, але особливе місце в ній, безумовно, посідає професор Борис Андрійович Шрамко, який присвятив майже все своє наукове життя цій видатній пам’ят­ці. Найважливіші результати та висновки цих робіт викладені ним у широко відомому монографічному дослідженні «Бельское городище скифской эпохи (город Гелон)», присвяченому цій пам’ятці. Серед них принципове значення для вивчення скіфської епохи мають два положення: визначення історичного місця Більського городища як центру переддержавного ут­ворення регіональної поселенської системи басейну р. Ворскла і співставлення його з містом Гелоном, де проживали племена будинів і гелонів, відомості про яких нам залишив давньогрецький історик Геродот.

Завдяки ґрунтовним дослідженням археологів музейні колекції України щороку збагачуються тисячами унікальних експонатів. Перспективи наукового, археологічного та музейного студіювання цієї непересічної пам’ятки – визначного надбання культурної спадщини України, невичерпні.