Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, як значний науково-культурний центр, заснований у 1891 році за ініціативою видатного вченого професора В. В. Докучаєва, який передав понад 4000 зразків грунтів, близько 500 зразків гірських порід, 862 гербарні аркуші. Серед меценатів і уродженка Полтавської губернії Катерина Скаржинська (1854–1932), яка подарувала понад 20 тисяч експонатів і наукову бібліотеку. У дар музею впродовж 1894–1913 років передав цінні колекції східних старожитностей Павло Бобровський.

І нині фонди – унікальне зібрання предметів старовини, побуту та народного мистецтва, у якому не лише місцевий матеріал, а й старожитності різних частин світу: Стародавнього Єгипту, Індії, Японії, Китаю, Індонезії. Справжня гордість музею – козацькі старожитності, в яких зберігся високий дух свободи й незалежності. А всього в музеї близько 300 тисяч експонатів.

Серед них — колекції полтавської народної вишивки, ткацтва, килимарства, дерево-різьби, церковних речей... А ще археологічні, нумізматичні, природничі.

Будинок музею — шедевр архітектури в стилі українського модерну, зведений у1903-1908 роках за проектом художника-архітектора В. Г. Кричевського. Це самобутня квітка в камені, де органічно сплелися традиції народного будівництва, старовинні українські орнаменти, конструкторські форми. Таке рідкісне поєднання вдихнуло в будівлю силу й гармонію, велич і неповторність. Витвір В. Г. Кричевського, увібравши в себе все найкраще, що було в українській народній архітектурі, став програмним в утвердженні нового стилю — українського модерну. Адже саме тут були використані риси українського церковного будівництва — шатрове покриття, виті колони, двоповерхові покрівлі, різьблення на дереві, кераміка і майоліка, народний декоративний розпис.

Відомий український художник Микола Самокиш виконав декоративний розпис, а Сергій Васильківський створив три величезні полотна в залі засідань земства: «Козак Голота і татарин», «Чумацький Ромоданівський шлях» та «Вибори полковника М. Пушкаря».

...Історія цієї будівлі, як і музею, тісно пов’язана з Полтавським губернським земством.

У 1891 році за його рішенням музей розпочав свою роботу в трьох маленьких кімнатах флігеля, що стояв на подвір’ї земства. Згодом було розпочато спорудження нового приміщення для губернського земства, яке в 1920 році було повністю передане під музей.

... До 1941 року музей мав багату експозицію: його фонди нараховували 117900 експонатів. Фашистські окупанти розграбували колекцію, підпалили будинок, який зазнав значних руйнувань. Фактично від чудової будівлі залишилися лише голі, обгорілі стіни. З-під попелу та руїн вдалося врятувати близько 20 тисяч експонатів.

Після війни експозиція була відновлена. Довгий час вона розміщувалася в малопристосованому приміщенні. І тільки в 1964 році було врочисто відкрито реконструйовану будівлю музею. На жаль, повної ідентичності колишньому будинку Полтавського губернського земства досягнути не вдалося. Нинішня реконструкція, що проводиться в кілька етапів, оновила, вдихнула друге життя в цей неперевершений витвір архітектури. Зовсім іншою стала й експозиція музею. Повністю перебудовано 24 експозиційних зали.

У перспективі — створення етнографічно-археологічного ландшафтного парку навкруги будинку музею, розширення експозиції з історії ХХ — ХХІ ст. З історією музею пов’язано багато відомих імен. У різні роки тут працювали: перший директор музею М. О. Олеховський (1855-1909), етнограф і археолог І. А. Зарецький (1899-1973), орнітолог М. І. Гавриленко (1889-1971), археолог і мистецтвознавець В. М. Щербаківський (1876-1957), етнограф і мистецтвознавець Н. Х. Онацький (1875-1940), поет М. Г. Філянський (1873-1938), Михайло Рудинський, Олександр Тахтай. З музеєм тісно співпрацював великий вчений — природознавець, перший президент Української академії наук В. І. Вернадський.

Музей — учасник багатьох міжнародних виставок. Німеччина, Італія, Болгарія, Росія, Індія, Австрія, Польща — всіх країн і не перелічити! Заклад — лауреат Всеукраїнських музейних фестивалів «Музей ІІІ тисячоліття» (м. Дніпропетровськ, 2005 р., 2008 р.), лауреат Республіканської премії ім. Д. Яворницького — за кращу наукову, видавничу діяльність.

Крім багатої, різнопланової експозиції у музеї завжди діють цікаві виставки, гуртки, клуби, любительські об’єднання. Це, зокрема, салон «Музична вітальня», клуб «Полтава і полтавці», «Літературний калейдоскоп», «Природа — наш храм».

Як науковий заклад музей працює в галузі природничих та історичних досліджень. Видається щорічник «Полтавський краєзнавчий музей: збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток», а також інші наукові серії. Серед них: «З наукової спадщини», «Пам’ять поколінь», «Славетні мої земляки» та ін. І все це — нові й нові сторінки історії, написані науковцями музею, адже тут працює потужний колектив дослідників.

В стінах цього чудового палацу — не швидкоплинність і минущість. Тут, в національному шедеврі архітектури, — Вічність, втілена в діалозі минулого з сучасним.

А ви прийдіть сюди, вслухайтеся в цю розмову, зачерпніть любові до всього сущого з криниці людської пам’яті — і зігріється серце особливим теплом.

Музей завжди чекає на вас.

«Природа рідного краю».
(Рельєф, клімат, грунти та
водні ресурси, рослинний
і тваринний світ –
зали №1–5)

«Скарби світової історії».
(Мистецтво Стародавнього
Єгипту, колекції античної
кераміки, зброї, медальєрного
та сакрального мистецтв –
зал №24)

«Історія Полтавщини XX ст.»
(Полтавщина в роки
Великої Вітчизняної війни
(1941–1945 рр.),
молодіжне підпілля м. Полтава
(1941–1943 рр.),
національні державотворчі
процеси на Полтавщині –
зали № 15-21, 22а)

«Історичне минуле краю».
(Давня історія Полтавщини:
від кам’яного віку до часів
Київської Русі, козацтво
на Полтавщині,
Полтавська губернія
в XIX – на поч. XX ст. –
зали № 6–14)

«Народний побут.
Народне мистецтво. XVIII-XXI ст.».

(мансардний поверх
зали № 1–11)

Василь Григорович Кричевський (1872—1952) – живописець, архітектор, графік, художник театру і кіно, вчений і педагог, автор проекту видатної пам’ятки української архітектури в стилі модерн – будинку Полтавського земства (зараз краєзнавчий музей) та малюнка Державного герба України.

1872 р. В.Г. Кричевський народився 31 грудня в селі Ворожба, біля м. Лебедина на Слобожанщині.
1885 р. Прийнятий на навчання за результатами іспитів до Харківського технічного залізничного училища.
1889–1892 р. Працював у міського кресляра Михайла Бабкіна, згодом - у Сергія Загоскіна, архітектора і професора архітектурного проектування Харківського технологічного інституту.
1894 р. Одружився з Варварою Марченко. Їх сини Микола (1898–1961) і Василь (1901–1978) стали також митцями.
1892–1903 р. Почав самостійну архітектурну діяльність: у Харківській міській управі помічником міського архітектора Альфреда Шпігеля. Виконав проект Будинку торговельних рядів; через рік – у проектному бюро Служби Шляхів і Будівель Харківського Залізничного Вузла, водночас – у архітектурному бюро академіка Олексія Бекетова. Виконує також незалежні проекти будинків.
1903 р. Виграв конкурс проектів на спорудження будинку Полтавського губернського земства. В проекті блискуче відтворив характерні риси українського народного будівництва, започаткувавши новий стиль в архітектурі – український модерн. Широко використав (вперше в Україні) у зовнішньому декорі майолікову кераміку.
1906–1908 рр. З Полтави переїхав до Києва. Оформив в українському стилі фасад будинку Михайла Грушевського.
1907–1910 рр. Оформив для першого стаціонарного Українського театру М. Садовського понад два десятка різних постановок. Завідував мистецькою частиною постановок.
1911–1912 рр. Багато працював в галузі книжкової графіки, особливо для Української видавничої спілки. Перебуваючи у Львові, виконав для Михайла Грушевського рисунки до «Ілюстрованої історії України». Разом з ним їздив на Всесвітню архітектурну виставку (Італія, Рим).
1912 р. Одружився з Євгенією Павловською, уродженою Щербаківською. Від цього шлюбу народилася донька Галина.
1911–1913 рр. Бере участь у виставках творів українських художників, (м. Київ, Історичний музей).
1912–1914 рр. В.Г. Кричевський - мистецький керівник килимарської майстерні Варвари Ханенко (с. Оленівка, Київщина). Виконав проекти декоративних килимів на другу Всеросійську кустарну виставку (Соляний городок під Петербургом).
1917 р. Був одним з головних організаторів Української Академії мистецтв.
1918 р. Одержав державне замовлення від професора Михайла Грушевського на проекти державних героїв Української Народної Республіки, Великої і Малої печаток, проектів та бланків ратифікаційних грамот, паперових грошей, поштових марок.
1918 р. В.Г. Кричевський з родиною переїжджає до Миргорода для участі у реорганізації Миргородської керамічної школи ім. М. Гоголя у керамічний інститут.
1922 р. Секція мистецтв Всеукраїнської Академії наук обрала В.Г. Кричевського своїм дійсним членом. Став професором Київського архітектурного інституту (пізніше об'єднаного з Академією мистецтв).
1925–1927 рр. В.Г. Кричевський ефективно працював в кінематографії - мистецький керівник історичних фільмів «Тарас Шевченко» (1925), «Тарас Трясило» (1926), фільму О. Довженка «Звенигора» (1927).
1927 р. На Першій всеукраїнській мистецькій виставці (м. Київ) виставив 39 мистецьких робіт.
1929 р. Виконав кінцевий проект для музею Т.Г. Шевченка в Каневі. Оформив видання «Українська поезія».
1935 р. Оформив видання «Українська пісня». Виконав проект пам'ятника на могилі Михайла Грушевського.
1938–1939 рр. Оформив фільми «Назар Стодоля» за Т. Шевченком, «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем, зйомки яких проходили в с. Великі Сорочинці на Миргородщині. Відбулася персональна виставка творів у Київському будинку вчених.
1939 р. На подання дирекції Київського художнього інституту дістав учений ступінь доктора мистецтвознавчих наук, який затвердила Найвища атестаційна комісія.
1940 р. Ретроспективна персональна виставка творчості В.Г. Кричевського в Державному музеї українського мистецтва в Києві. Уряд Радянської України за мистецькі заслуги надав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».
1943 р. Виїхав з родиною до м. Львова, де став ректором новоствореної мистецької школи «Вища Образотворча Студія».
1944–1945 рр. Виїздить до Братіслави в Чехословаччину, а пізніше після закінчення війни до старшого сина Миколи в Париж (Франція), де жив до 1948 р. В.Г. Кричевського обрали почесним дійсним членом Української Вільної академії наук.
1948–1952 рр. Переїздить до доньки Галини Лінде до м. Каракасу, Венесуела. Тут намалював цикли картин, великі краєвиди України і Криму. Виставляв роботи на численних виставках у Каракасі та брав участь в українських виставках в США.
1952 р. 15 листопада помер і був похований на міському цвинтарі м. Каракас. У 1957 р. заходом патріарха Мстислава УПЦ в США та української громади прах перепоховано на Українському православному цвинтарі м. Баунд Брук, Н.-Дж., США.

~ Анонси ~

28.06.2020

Шановні полтавці та гості нашого міста!
Колектив музею гостинно запрошує та чекає на Вас!
З 2 по 31 липня експозиція музею буде доступною для відвідування за наступним графіком:

З 2 по 12 липня – експозиція «Давня історія та Полтавщина у XIV – XVIII століттях» (зали №№ 6 - 10) та «Полтавщина XIX – початок ХХ століття» (зали №№ 11 - 15).

З 13 по 21 липня – експозиція «Природа Полтавщини» (зали № 1, 4, 5), «Полтавщина у ХХ – ХХІ століттях» (зали №№ 16 - 22) та «Історія музею», «Скарбниця», виставкова зала (зал № 24).

З 23 по 31 липня – експозиція «Народний побут. Народне мистецтво» (зали №№ 1 – 11, 3 поверх).

З 2 по 31 липня відкритий музейний простір – Оpen-air museum (подвір’я музею). Теми екскурсій: «Стародавня кам’яна пластика і скульптура в колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського», «Дендропарк Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського», «Будинок Полтавського земства – визначний витвір архітектора Василя Кричевського».

Експозиція відділу природи (зали № 2, 3) зачинена на ремонт і реекспозицію.

Графік роботи музейної експозиції:

Понеділок, вівторок, четвер - з 10 до 16 год.
П’ятниця, субота, неділя – з 11 до 17 год.
Середа – вихідний.

Адміністрація музею приносить вибачення за тимчасові незручності, пов’язані з обробкою дезінфікуючими засобами в експозиційних залах.

Вартість квитків не змінилася:
Дитячий – 10 грн.
Дорослий – 20 грн.
Оглядова екскурсія по відділу – 30 грн.

Вхідні квитки до «Скарбниці» (з екскурсією)..
Дитячий – 15 грн.
Дорослий – 20 грн.

Відкритий музейний простір - Оpen-air museum
Вхідні квитки (з екскурсією).
Дитячий – 35 грн.
Дорослий – 55 грн.

Екскурсійне обслуговування здійснюється за попереднім записом по тел. (0532)56-23-69.

Правила відвідування музею під час карантину:

У музей дозволений вхід відвідувачам лише у засобах індивідуального захисту (масках). Максимальна кількість відвідувачів, які можуть одночасно перебувати в експозиційній залі, до 6 осіб для забезпечення відстані у 1,5 м між кожним відвідувачем.

У рамках дотримання рекомендацій МОЗ України у музеї діють наступні заходи:
- термоскринінг,
- встановленні дезінфікуючі дозатори, санітарні килимки на вході до музею,
- маркування на підлозі та землі для дотримання правил соціального дистанціювання,
- проводиться дезінфекція пристроїв з кнопками управління, внутрішніх та вхідних дверей у залах музею.

Адміністрація

~ Події ~

14.07.2020

14 липня 2020 року Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського відвідали нащадки родини полтавських меценатів Бобровських, зокрема, одного із фундаторів музею Павла Павловича Бобровського (1860 - після 1944) – Валентина Вікторівна Плищенко (уроджена Бобровська) та її син Василь. Гості приїхали з Черкащини, де у минулому столітті «осіла» одна з гілок сім’ї, вірогідно, по лінії Сергія Павловича Бобровського.

Бобровських добре знали на теренах Російської імперії. З цієї сім’ї походили представники вищого офіцерства й видатні церковні діячі. Родинним гніздом Бобровських були Нижні Млини під Полтавою.

20 07 14 bobrovsli01

14.07.2020

14 липня 2020 року у залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею відбулося урочисте відкриття виставки «Капелани. Духовний щит України». Вітали з відкриттям виставки Катерина Сергіївна Рижиченко, заступник голови Полтавської обласної адміністрації з гуманітарних питань, Олександр Борисович Супруненко, директор ПКМВК, кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України, Людмила Леонідівна Бабенко, доктор історичних наук, завідувачка кафедри історії України, професор ПНПУ імені В. Г. Короленка, заслужений працівник освіти України, владика Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, ієромонах Іоан, старший капелан Полтавської та Кременчуцької єпархії ПЦУ, отець Володимир Раковецький, адміністратор парафії Усіх Святих українского народу УГКЦ у м. Полтава, капелани: о. Григорій Ганзій, о. Сергій Сущенко, о. Максим Кролевський, Наталія Костіна, волонтер громадської організації «Агенція сталого розвитку». Волонтери розгорнули великий захисний прапор із зображенням Архистратига Михаїла, який був освячений напередодні у Святоуспенському соборі і буде переданий на передову. На тлі прапора відбулось пам’ятне фотографування капеланів.

20 07 14 kapelany06

14.07.2020

14 липня Франція відзначає головне національне свято республіки – День взяття Бастилії. Встановлене ще у 1880 році воно стало для французького народу символом перемоги нової ери над старим режимом. Саме 14 липня 1789 року повсталі парижани штурмом взяли Бастилію, королівську тюрму-фортецю, котра уособлювала тиранію правлячої династії Бурбонів. Ця подія стала апогеєм Французької революції, у результаті якої стало повалення монархії і проголошення республіки. Подальшу долю молодої республіки сповнювали бурхливі політичні і воєнні події, діячі, які вплинули на хід світової історії. Тим цікавішими вбачаються музейні предмети із колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, пов’язані із історією Франції і у наші дні є унікальними.

20 07 13 bute01