Науковий архів

Науковий архів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є складовою частиною Національного архівного фонду України і діє як структурний підрозділ Наукової бібліотеки ПКМ імені Василя Кричевського. Фонди архіву формуються, в основному, із матеріалів польових досліджень, наукових праць співробітників музею, зібраних ними документальних та біографічних матеріалів. На сьогодні в архіві налічується більше ніж 8 650 справ з питань краєзнавства, історії, природознавства, етнографії, музейної та пам’яткоохоронної роботи.

Всі справи, що зберігаються в архіві, поділяються на фонди за тематичною та хронологічною ознакою.

Фонди 1 та 2 – це архів науково-експозиційного відділу природи. В першому зосереджені матеріали про природні об’єкти Полтавщини, описи природничих колекцій, експозицій і виставок, біографічні матеріали видатних біологів та природоохоронців, серед яких – В. Вернадський, М. Вавілов, В. Докучаєв, М. Гавриленко. У цьому ж фонді зберігаються 30 справ, укомплектованих із документів особистого архіву трагічно загиблої у 2018 році Олени Байрак, переданого до музею її рідними. Також є меморіальна справа, присвячена пам’яті колишньої співробітниці відділу, правнучки В. Г. Короленка, поетеси Наталії Ляхович.

Другий фонд складається із наукових праць, авторами яких є сучасні і колишні наукові співробітники відділу: М. І. Гавриленко, В. Ф. Ніколаєв, О. П. Котлік, С. Л. Кигим, М. Д. Литвинова,О. В. Халімон, Л. В. Чеботарьова та багато інших. Серед них – лекції, статті, автореферати, наукові довідки, в яких висвітлюються різні аспекти природничих наук, а також тематико-експозиційні плани виставок, проспекти тематичних екскурсій, сценарії масових заходів на природоохоронну тематику, які проводилися відділом.

Фонди 3 та 4 включають матеріали з археології, стародавньої, середньовічної і нової історії краю (до 1917 року). Найстаріші документи в них відносяться до 40-х років ХХ ст.: звіти про археологічні розкопки і розвідки І. І. Ляпушкіна, Г. О. Сидоренко, М. О. Стана, а також матеріали фольклорних експедицій 1945-1947 років. Представлені звіти про експедиції археологів музею з 1970-х років по теперішній час. Наявні численні біографічні матеріали про вчених, письменників та інших видатних земляків, спогади, історичні довідки про окремі міста і села області, довідки і каталоги збірок музейних предметів, фото та ксерокопії рідкісних наукових видань і архівних документів, що зберігаються в інших архівах та бібліотеках. Широко представлені теми козацтва, соціально-побутових умов життя полтавського села ХІХ – поч. ХХ століть, суспільних і політичних рухів 1902 – 1917 років, Першої світової війни. Четвертий фонд, в основному, складається із досліджень наукових співробітників відділів археології та історії пізнього середньовіччя і нової історії, а також інших відомих сучасних археологів та істориків: О. Б. Супруненка, І. М. Кулатової, В.О. Мокляка, В. Н. Жук, Ю. О. Шилова, П. Я. Гавриша, І. С. Мельникової, Л. М. Лугової, Р. С. Лугового, Г. М. Барської, О. М. Ткаченка, В. А. Яремченка та інших. У фонді представлені також матеріали наукових конференцій, що проводилися у музеї та поза його межами, статті у наукових виданнях, лекції, наукові довідки, біобібліографічні матеріали.

Документи фондів 5 і 6 хронологічно охоплюють період від 1905 р. по середину 1940-х років, причому більшість із них стосуються подій Української революції 1917-1921 рр. на Полтавщині, що становить для нас значний інтерес саме зараз, у роки відзначення 100-річчя цієї доленосної події. Основу Фонду 5 становлять спогади учасників революції і визвольних змагань 1917 – 1921 рр. Значна їх частина систематизована за територіальною ознакою – районами області. Оскільки фонд формувався у радянські часи, здебільшого під час спеціальних експедицій, як, наприклад, 1957 року (до 40-ї річниці «Великого Жовтня»), а респондентами були «старі більшовики», не можна не брати до уваги ідеологічної заангажованості цих матеріалів. Та для допитливого, критично налаштованого дослідника вони є неоціненним скарбом фактичних матеріалів, на основі яких можливо відновити хронологію та причинно-наслідковий зв'язок подій, скласти уявлення про розстановку політичних сил, настрої населення села і міста, активність різних соціальних груп, партій і окремих діячів, розмах національного спротиву політиці більшовиків. У спогадах багато уваги приділяється «класовій боротьбі» на селі, окреслюються райони дислокації повстанських загонів, які більшовики називали «бандами», згадуються прізвища отаманів, наводяться факти, що дозволяють простежити їх бойовий шлях, обставини загибелі тощо. Епізоди, якими й через 40-50 років пишалися розповідачі, на яких виховували нові покоління радянської молоді, вражають своєю безглуздою жорстокістю, жагою руйнування, яскраво ілюструють методи запровадження більшовицької політики, ставлення більшовиків до місцевого населення, активістів національного руху, підприємців та заможного селянства.

Ряд справ Фонду 5 містить біографічні відомості про репресованих і пізніше реабілітованих наших земляків, спогади очевидців Голодомору 1932-1933 років, зібрані науковцями музею у 1980-2000-ні роки.

У сьомому і восьмому фондах зібрані документи і матеріали, пов’язані з участю полтавців у Другій світовій війні, подіями 1939-1945 років на території області, пошуковою роботою науковців та увічненням пам’яті загиблих воїнів-земляків і жертв нацистського окупаційного режиму. Більше 250 уродженців Полтавщини були нагороджені за роки війні найвищими радянськими військовими відзнаками – Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу і Орденом Слави. Про багатьох із них в архіві є біографічні довідки, копії нагородних листів. Під фашистською окупацією область знаходилась більше двох років. У цей час на її території діяли численні партизанські загони і підпільні групи. У 361 архівній справі фондів 7 та 8 зберігається пам'ять про події тих важких часів: мемуари, листи з фронту, спогади про перебування під окупацією та в концтаборах, списки загиблих односельців, біографічні матеріали, а також ряд наукових досліджень співробітників музею. Безумовну цікавість становлять мемуарні матеріали, такі, як щоденник 1942 р. і листи Зінченка Михайла Павловича, підпільника із с. Левченки Гельмязівського району (тепер Черкаської області); спогади Морозко Тамари Семенівни про перебування в евакуації та визволення Полтави, записані у 1975 році; спогади полтавських залізничників, записані співробітником музею Д. І. Вовк у 1947 р.; спогади наукового співробітника музею Ганни Олексіївни Сидоренко про Микиту Антоновича Стана, колишнього завідуючого відділом археології, учасника війни; архів Й. Д. Гофмана, учасника Нюрнбергського процесу, переданий його рідними у 2018 році.

Матеріали про післявоєнну відбудову міст і сіл області та розвиток її промисловості, сільського господарства, науки і культури у радянський час зберігаються у дев’ятому і десятому фондах, створених співробітниками науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії. Тут є історичні довідки про підприємства і колгоспи, звіти про виконання п’ятирічних економічних планів, від ІV до ХІІ, плани і підсумки соціалістичних змагань між підприємствами, колгоспами, окремими бригадами тощо. Значну частину Фонду 9 становлять біографічні матеріали ударників і передовиків праці, Героїв Соціалістичної Праці, полтавців – учасників будівництва БАМу і освоєння цілинних земель, видатних учених і виробничників. У дослідженнях науковців того часу йдеться про економічні успіхи Полтавщини за радянський час, аналізуються досягнення періоду «розвинутого соціалізму». Не зважаючи на значні ідеологічні перегини і викривлення, величезний статистичний і фактичний матеріал, зібраний у цих фондах, може і зараз успішно використовуватися дослідниками радянського періоду історії нашого краю.

В окремий Фонд 9-Е виділено дослідження науковців музею з відділу етнографії: звіти етнографічних експедицій, наукові статті і лекції, тематико-експозиційні плани етнографічних виставок. Формується новий Фонд 23, що міститиме біографічні матеріали народних майстрів, письменників і митців Полтавщини.

У Фонді 22 зібрані матеріали про культурні зв’язки музею і Полтавської області із українською діаспорою Австралії, Канади, Европи і США. Серед них дослідження «білих плям» вітчизняної історії, періодичні видання, релігійна література, художні твори. На багатьох книгах є дарчі написи та автографи авторів і упорядників.

Три з архівних фондів є іменними: Фонд Петра Ротача (№ 12), Фонд Олеся Юренка (№ 15) і Фонд В. І. Форманчука (№ 16).

Ротач Петро Петрович (1925-2007) – відомий полтавський поет, літературознавець і краєзнавець, член Національної спілки письменників України, лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Панаса Мирного, почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців і Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка. Переданий до Полтавського краєзнавчого музею особистий архів літератора становить 105 справ, укомплектованих із рукописів, чернеток, листів, публікацій його творів, зібраного ним краєзнавчого матеріалу.

У 2002 році на зберігання до Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Юрієм Юренком, сином і спадкоємцем відомого українського поета, прозаїка, журналіста та музейника Олександра Степановича Юренка (1912 – 1990), був переданий його особистий архів. Життя Олександра (Олеся) Юренка нерозривно пов’язане з Полтавщиною. Тут він довгий час жив, працював у редакції «Зорі Полтавщини», очолював Полтавську організацію Спілки письменників України та обласне літературне об’єднання «Ворскла». Був директором літературно-меморіальних музеїв Максима Горького в Мануйлівці та Давида Гурамішвілі в Миргороді. Перу письменника належать збірки поезій «Полтавське літо» (1953), «В тополинім краю» (1959), «Неспокійні стежки» (1961), збірка оповідань «Ганнуся» (1965), багато інших поетичних, прозових та публіцистичних творів.

Значною є також епістолярна спадщина, залишена О. С. Юренком. З кінця 30-х років і впродовж всього свого життя він активно листувався майже із 500 особами, більшість із яких – це радянські поети, письменники, літературні критики. Листи надходили Олесю Степановичу зі всієї України, від Ужгорода до Луганська і Криму, а також із великих міст та невеличких селищ майже всіх республік СРСР, з найвіддаленіших куточків Литви, Естонії, Абхазії, Грузії, Вірменії, Якутії, Карелії, Хабаровського краю. Серед його кореспондентів були і такі класики літератури, як Олесь Гончар, Остап Вишня, Андрій Малишко, Микола Бажан, і зовсім юні початківці. У більшості випадків це не було сухе ділове листування. Воно носило емоційний, товариський характер, являло собою багаторічний живий обмін новими враженнями, віршованими і прозовими літературними дописами і, звичайно ж, привітаннями з усіма значними особистими подіями та державними святами. Всі отримані листи Олександр Степанович акуратно зберігав, часто разом із копіями своїх відповідей та власноручними примітками.

У Науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського листи до Олеся Юренка утворюють окремий фонд № 15, що налічує 439 справ. Вони багаті на яскраві описи, біографічні і побутові подробиці, і, безсумнівно, становлять велику наукову цінність для літературознавців, краєзнавців, істориків – дослідників життя і творчості самого Олександра Степановича та його дописувачів.

Фонд 16 утворено восени 2017 року із матеріалів, переданих завідуючій науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії В. В. Клочко краєзнавцем, військовим пенсіонером В. І. Форманчуком. Це близько 3 тис. аркушів роздрукованих матеріалів з українських і російських ЗМІ та 90 дисків із записами новин про хід російської агресії на сході України від 2014 по 2016 роки. Після відповідної обробки було сформовано 45 справ. Наразі матеріали із фонду В. І. Форманчука можуть застосовуватися як джерело для наукових досліджень історії АТО, так і як ілюстративний при підготовці масових заходів.

Найбільшим за обсягом (близько 3 000 справ) є Фонд 11 – матеріали з історії і діяльності Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, що включає в себе щорічні плани і звіти про роботу музею, тематико-експозиційні плани експозицій та виставок, тексти екскурсій, протоколи засідань науково-методичної ради, сценарії й афіші масових заходів, методичні розробки та інші різноманітні матеріали. Більшість із них датуються кінцем 1960-х – 2018 роками, але в окремих справах є документи 1920-х – 1950-х років. У цьому ж фонді зберігаються інструктивні і методичні документи щодо музейної діяльності, довідки про роботу державних та громадських музеїв у містах і селах області, маршрути екскурсій, реєстри меморіальних місць Полтавщини.

У зв’язку з великим обсягом і з метою зручності користування архівними матеріалами наразі ведеться робота із виділення з Фонду 11 окремих фондів за тематичною ознакою: Фонд 20 – видавнича діяльність музею; Фонд 21 – ремонти і реставрація приміщення музею; Фонд 17 – пам’яткоохоронна робота тощо.

Усього на сьогодні Науковий архів Полтавського краєзнавчого музею налічує 24 фонди, більшість із яких поповнюються.

Науковий співробітник наукової бібліотеки                                                 Капко С.М.