Події

Сумна звістка приголомшила громадськість Полтавщини. 20 жовтня 2020 року цей світ покинула прекрасна та надзвичайно талановита людина – самобутня полтавська художниця Світлана Володимирівна Чорна (10.04.1940-20.10.2020).
Тендітна мов квіткова пелюстка душа Світлани Володимирівни була здатна не лише увібрати навколишню красу, але й майстерно передати її на полотні. Художниця віддавала перевагу великим букетам, які складала із півоній, жоржин, хризантем тощо. Тому не дивно, що всі п’ять робіт із колекції нашого музею представляють різноманітні квітково-рослинні композиції – «Маки в червоній вазі», «Бульдонеж», «Конюшина», «Соняшники», «Горобина».
Висловлюємо найщиріші співчуття родині та друзям у зв’язку із цією страшною втратою. Пишаємось, що були знайомі з такою Людиною! Світла пам'ять!

20 10 20 chorna01

Чільне місце в мамологічній колекції музею займають опудала тварин, що ілюструють напрямки діяльності одного з передових у минулому господарств Полтавщини – звірорадгоспу «Петрівське», заснованого в 1920 році в с. Чапаєве (нині Петрівка) Чутівського району. Спочатку господарство спеціалізувалося на розведенні вівців, пізніше – кролів, норок, лисиць та песців. У колекції музею зберігаються чучела тварин (кролі, норки, сріблясто-чорна лисиця, блакитний песець), породи яких довгий час вирощувалися в звірорадгоспі. Всього 14 експонатів. Тварини придбані у 1954, 1955, 1968 та 1974 роках. Опудала майстерно виготовлені таксидермістами музею: Є.І. М’ячіним, О.А. Бібіковим, М.Я. Ружинським та Н.С. Ляхович.

20 10 21 zviri01

Щедра полтавська земля дала світові багатьох видатних людей. Серед них – Іван Васильович Білоусько (1920 – 28.04.1945), офіцер – танкіст, один із героїв Другої Світової війни.

Народився у с. Соломахівка Полтавського району Полтавської області в селянській родині. Навчався спочатку в Абазівській, а потім Гожулівській школах, закінчив Полтавський дорожньо-механічний технікум. Влітку 1940 р. був призваний до лав Червоної Армії. Після закінчення військового училища влітку 1942 р. перебував на фронті, був двічі важко поранений.

Командир танкової роти 45-ї гвардійської танкової бригади 11-го гвардійського танкового корпусу 1-ї гвардійської танкової армії гвардії старший лейтенант І. В. Білоусько відзначився в боях за Берлін. 21 квітня 1945 р., зустрівши сильний спротив гітлерівців в районі м. Кагель, здійснив маневр у тил ворога, знищивши два танки, три гармати, чотири міномети, самохідну установку і близько 120 нацистів. Наступного дня, 22 квітня, південніше м. Калькберг, Іван Білоусько, очоливши атаку, особисто вивів із ладу ворожий танк, 2 самохідні установки, десятки гітлерівців.

20 10 20 bilousko

Дендропарк Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського поповнився новими живими експонатами. І знову меценатами стали друзі музею – студенти Полтавської державної аграрної академії. Майбутні аграрії Олександр Нос і Владислав Наріжний розширили дендрологічну колекцію і власноруч посадили свої дарунки – магнолію Суланжа та її форму Lennei.

Магнолія Суланжа – рослина гібридного походження (отримана від схрещування магнолії оголеної та ліллієквіткової), тож ми будемо із нетерпінням чекати її квітування та першого насіння. Адже із нього можна виростити рослини з різним кольором квіток, тому що відбувається розщеплення ознак і з’являються нові.

20 19 10 sad01

Виставка «Капелани. Духовний щит України» працювала з 14 липня по 29 вересня у купольній залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Вона окреслювала діяльність капеланів Полтавщини Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви, їхню необхідність і важливість на сучасному етапі становлення України. Створений відеоролик про основні локації та інсталяції експозиції до вашої уваги.

Щорічно у третю неділю жовтня в Україні відзначається професійне свято працівників харчової промисловості, встановлене згідно з Указом Президента України «Про День працівників харчової промисловості» від 8 серпня 1995 р. № 714/95.

Харчова промисловість Полтавщини - це потужний промисловий сектор агропромислового комплексу. Галузь перероблення сільськогосподарської продукції та виробництва харчової продукції традиційно займає провідну роль в економіці області.

Харчова промисловість області представлена вісімнадцятьма підгалузями: молокопереробною (включає 16 підприємств), м’ясопереробною (14), цукровою (5), олійно-жировою (4), борошномельно-круп’яною (10), плодоконсервною (3), виробництва хліба та хлібобулочних виробів (20), кондитерських виробів, печива, тістечок (7), мінеральної води та безалкогольних напоїв (3) та ін.

20 10 18 harchova

У різні часи існували різні форми хрестиків. Вони використовувалися переважно на всіх етнічних українських землях, а є такі, котрі були розповсюджені тільки на тих чи інших територіях – поліські, слобожанські, запорозькі …. І такі «регіональні» зразки ви можете бачити на інформаційних планшетах. У вітринах - найпоширеніші на українських землях хрестики, які поділяються на чоловічі і жіночі.

20 10 17 hresty01

Леонід Самійлович Товстуха (1930 - 2010) – народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка.

Народився на Сумщині, закінчив Кролевецький технікум художніх промислів, пізніше Московський технологічний інститут. У 1951–1952 рр. — працював майстром килимового цеху промартілі ім. Лесі Українки в Полтаві. З 1952 року живе і працює в Решетилівці, де проходить шлях від майстра килимового цеху до директора фабрики художніх виробів, якою успішно керував понад 40 років.

Л. Товстуха - автор ескізів килимів, гобеленів, які експонуються в 24 музеях України, знаходяться в інтер’єрах об’єктів міст: Страсбурга, Петербурга, Москви, Запоріжжя, Полтави, Бердянська, Сум, а також в приватних колекціях Німеччини, США, Канади.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського володіє колекцією килимів мистця, а кращі роботи народного художника України експонуються в мистецькій експозиції горішнього поверху: килим-повтор для хати-музею Тараса Шевченка в Києві, «Квіти пам’яті», присвячений жертвам Чорнобиля, та «Осінь» з циклу пори року, де на червоному тлі в центрі – древо життя, а ліворуч – силуети птахів, що летять на південь в теплі краї.

20 10 17 tovstuha01

Сьогодні, 16 жовтня 2020 року, виповнюється шість років від дня загибелі нашого земляка – Боняківського Валерія Євгеновича. Він народився 14 січня 1970 року у місті Полтава. Художник, реставратор, приватний підприємець, колишній льотчик з'явився на світ у будинку, що неподалік від військового аеродрому − і мабуть, саме тому з дитинства марив авіацією, мріяв підкорювати небо. Другою пристрастю був живопис.

Мама виховувала сина одна: її чоловік трагічно загинув, коли дитині виповнилося лише півроку. Матері Валерія потрібно було працювати, тому віддала його в дитячі ясла у вісім місяців. Хлопчик у садочку часто хворів, а пішовши до школи, став займатися плаванням, дзюдо, вільною боротьбою, завдяки чому його здоров'я зміцнилося. Навчався у школі № 11 міста Полтави. Встигав також і в художній, ще й до спортивних секцій ходив. Школу Валерій Боняківський закінчив на «відмінно», художню теж закінчив з відзнакою, подолавши її 4-річний курс за три роки.

20 10 16 bonakivliy01

У 2010 р. у центрі міста Гадяч Полтавської області було встановлено пам’ятний знак «Побег из ада» на честь воїнів, які у 1945 р. здійснили втечу з німецького полону. Одним із тих, хто здійснив втечу був наш земляк Михайло Олексійович Ємець (15.09.1910 р., м. Гадяч Полтавської області − 31 жовтня 1984 р., с.Бірки Гадяцького району Полтавської області) – старший лейтенант. З шести років він залишився сиротою і виховувався у дитячому будинку. Потім закінчив педагогічні курси і став піонервожатим у школі с. Бірки. До початку війни працював учителем та інструктором райкому партії Синівського району Сумської області. Під час радянсько-німецької війни був у партизанському загоні. У 1943 році був захоплений у полон і відправлений у Німеччину на таємний острів Узе

20 10 15 emec