Події

28 січня 2021 р. виповнюється 110 років від дня народження академіка, уродженця м. Полтави С.Я. Брауде (1911 – 2003).

Семен Якович Брауде – радіофізик, академік АН УРСР (1969). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991). Голова Ради при Президії АН УРСР з проблем «Астрономія» (від 1977). Піонер досліджень з радіоокеанографії. Фундатор та багаторічний лідер харківської школи радіоастрономів світового виміру.

Народився в сім’ї полтавських інтелігентів – Янкеля Хацкелевича та Ольги Львівни Брауде. Родина мешкала у Полтаві на Стрітенській вулиці. Батько був бухгалтером банку, активно займався журналістикою, розміщуючи свої дописи у газеті «Южный Край». Як великий поціновувач театру виступав критиком і кореспондентом у журналі «Рампа и жизнь», який видавався у Москві в 1909 – 1918 роках. Був шанувальником Полтавської єврейсько-російської бібліотеки-читальні та її постійним щомісячним жертвувателем протягом багатьох років. Обирався гласним Полтавської міської думи від партії «Свобода і традиції». Мати – відомий у місті зубний лікар. С.Я. Брауде закінчив Полтавську трудову семирічну школу № 3 (1925) (нині Науковий ліцей № 3 Полтавської міської ради), в якій почав навчатися з четвертого класу. Згодом (1927) – Полтавську індустріально-технічну профшколу, отримавши кваліфікацію обмотувача електромашин шостого розряду. В 1932 р. закінчив фізичний факультет Харківського фізико-технічного інституту (нині Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна).

21 01 28 braude01

27 січня 2021 р. у залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського була презентована виставка «Українська революція 1917-1921: регіональний вимір», підготовлена науковцями Українського інституту національної пам’яті. Вона складається з 14 тематичних банерів, на яких розміщені текстові і фотографічні матеріали про події Української революції 1917-1921 рр. у різних регіонах України: на Київщині, Волині, Поділлі, Слобожанщині, Галичині, в Криму тощо. 
Матеріали окремого банеру присвячені перебігові подій на Полтавщині. Про роботу над підготовкою полтавських матеріалів для виставки присутнім розповів регіональний представник УІНП Олег Пустовгар. Питанню пошуків і дослідження архівних документів присвятив свій виступ заступник директора Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт.

21 01 27 ukr rev01

21 01 27 gonchar01Іван Макарович Гончар (1911-1993) — український скульптор, графік, маляр, етнограф, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), народний художник УРСР (1991). Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1989).

Зібрав велику колекцію етнографічних матеріалів, творів народного мистецтва, створив перший в УРСР приватний музей, який облаштував у власному будинку, спорудженому на виділеній Спілкою художників УРСР землі — неподалік від Києво-Печерської Лаври.

Іван Гончар почав збирати колекцію в кінці 1950-х і нею були закладені підвалини потужної твердині українства. З подорожей по Україні художник привозив предмети народної творчості, у 1970-х роках часто заходив до Полтавського краєзнавчого музею, спілкувався з науковцями історичного відділу, особливо з поеткою Ганною Величко. Пізніше авторка цієї публікації зустрічалась із ним на наукових конференціях у Києві.

Полтавщина була Меккою народних скарбів для багатьох музеїв, музейників, діаспорян, і в колекції Івана Гончара вона представлена найпотужніше. Саме в цьому хатньому музеї столиці Іван Дзюба,  український літературознавець і громадський діяч, усвідомив себе українцем, а його твір «Інтернаціоналізм чи русифікація?» з тонким, ерудованим і безжальним аналізом теорії й механіки русифікації в Україні, став програмним для кількох поколінь.

Похований патріот Іван Гончар у Києві на Байковому кладовищі, поруч із могилами Івана Світличного та Івана Миколайчука.

Того ж року (1993) хатній музей Івана Гончара став державним.

Галина Галян – старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

В період нацистської окупації (1941-1943 рр.) населення Полтавщини зазнало величезних втрат – більше 220 тис. людей було знищено. У складі цих жертв – 22340 чоловік єврейської національності.

Масове знищення євреїв у Полтаві сталося 23 листопада 1941 р. Ця запланована акція відбулася на околиці міста біля так званих «Червоних казарм» по сценарію «Бабиного Яру». Каральна акція проводилась тією ж зондеркомандою айнзацгрупи «С», яка знищувала євреїв Києва. Людей зібрали ніби для переселення, але відібрали цінності, одяг, взуття і групами почали виводити на розстріл. Немовлят скидали в яму живими, а літнім людям змащували вуста отруйною рідиною. Свідки цього злочину згадували: «Лунали стогони і плачі, українці і росіяни, що мали змішані шлюби помирали разом зі своїми сім’ями. Всю ніч чулися постріли».

Нещодавно нумізматична колекція музею збагатилася цікавим предметом – 10-гривневою пам’ятною монетою «Самійло Величко», що належить до серії «Герої козацької доби». Аверс прикрашають атрибути діяльності канцеляриста-літописця: каламар та аркуш паперу.

Випуск монети приурочений до 350-річчя від дня народження уславленого козацького літописця Самійла Васильовича Величка (1670 – після 1728) – автора наймонументальнішого твору історико-мемуарної прози, що охоплює події української історії ХVІІ–ХVІІІ ст. та належить до видатних пам’яток козацької історичної думки.

21 01 26 velychko moneta01

26 січня у світі відзначається Міжнародний день митника. Свято було започатковане у 1983 р. і об’єднало працівників митної справи 177 держав світу у справі попередження порушень переміщення різноманітних цінностей через кордони.

Контрабанда культурних цінностей за ступенем суспільної небезпеки посідає одне із перших місць у світі серед усіх видів порушень митного законодавства. Злочинні замахи на культурні цінності приводять до появи «білих плям» в історичній пам’яті суспільства, і, відтак, вивезення культурних цінностей – це замах на національну й економічну безпеку кожної країни.

21 01 26 mytnyca01

Денис Синюк народився у Полтаві, навчався в Полтавській гімназії № 17, у 2012 р. закінчив Полтавський політехнічний коледж. До призову до лав Збройних Сил України був членом Полтавського військово-спортивного клубу «Воїн». Мріяв стати офіцером, навчатися в Одеському інституті сухопутних військ.

Мобілізований до армії в березні 2014 р. Учасник Антитерористичної операції на Сході України. Служив у 95-й аеромобільній бригаді, яка захищала Донецький аеропорт.

21 01 26 synuk01

У 1962 році закінчив середню школу в с. Ковалівка Полтавського р-ну. Щоб отримати стаж для вступу на історико-філологічний факультет, упродовж 1962-1965 років працював на підприємствах Полтави (на робітничих посадах). У 1969 р. закінчив з відзнакою історичний факультет Полтавського педінституту. У студентські роки успішно поєднував навчання з науковою роботою, був ленінським стипендіатом. У 1966 р. посів І місце на конкурсі студентських наукових робіт, брав участь у наукових конференціях. Належав до наукової школи професора А.С. Череваня, яка виросла з наукового студентського гуртка та виховала цілу плеяду відомих істориків. Його науковий потенціал високо оцінив наставник, визначивши ключові риси студента: «…думаючий, прискіпливо шукаючий причини – четвертокурсник історичного факультету Олександр Єрмак. Другий рік я знаю його по роботі в науковому гуртку. Він прислухається до моїх порад, але має й свою зрілу думку».

21 01 24 ermak

25 січня 2021 р. у виставковій залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського пройшла церемонія нагородження лауреатів обласної премії імені Петра Ротача за 2020 р. До участі в заході запросили лауреатів та номінантів премії, членів журі конкурсу, представників місцевої влади та ЗМІ.

Урочистості розпочалися з показу телефільму журналістки Інни Дідик, присвяченого Петру Ротачу. Авторка окреслила основні віхи життєвої біографії і творчості відомого науковця і письменника, розкрила ідейні основи його громадянської позиції, історію протистояння репресивному режиму Радянської влади.

Про багатогранність дослідницьких інтересів батька пригадав син П. П. Ротача – краєзнавець Олександр Ротач. Літературознавство було провідним напрямом діяльності науковця. Та разом із тим, є у його доробку прозові й поетичні твори, гідні окремої уваги. Тому існує задум підготувати до 100-річчя видатного полтавця (відзначатиметься 2025 р.) повне зібрання його творів.

21 01 25 rotach01

«Полтавський краєзнавчий музей… минуле і сьогодення, традиції і сучасність поєднанні тут. Пливуть віки, але висока духовність, втілена в музейних скарбах, кличе до себе голосом Пам’яті…» Цей піднесений епіграф передує тексту й ілюстраціям, зібраним у буклеті, присвяченому Полтавському краєзнавчому музею імені Василя Кричевського. Видання підготовили й упорядкували співробітники закладу Тетяна Супрун та Катерина Фесик у 2009 році.

Буклет подає короткий нарис з історії музею, розповідає про видатних учених, громадських діячів, митців та меценатів, які брали участь у створенні колекцій, знайомить із перспективними напрямами культурно-просвітницької діяльності, які реалізує нинішнє покоління краєзнавців.

21 01 25 buklet01