Події

У фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається унікальна поштова картка, випуск якої було присвячено 250-річчю Івана Петровича Котляревського. Для оформлення картки використано малюнок художника Євгена Путрі «Котляревський і його герої» (1978 р.)

Поета зображено в оточенні трьох персонажів (світлина додається). Чоловік у червоних шароварах і з давньогрецьким шоломом у лівій руці (ймовірно, Еней) по-панібратськи замахнувся, щоб поплескати свого літературного батька по плечу. Сам Котляревський посміхається йому у відповідь на цей жест. Згаданий малюнок спонукав замислитися над тим, чи були у троянців прототипи і якщо так, то яким чином реальність переплелася з фантазією поета.

20 08 14 kotlarevskiy

13 серпня 2020 року на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського пройшла презентація популярного видання «Зовсім не страшна книга». Організували захід представники громадської організації «Полтавська платформа». На зустріч з полтавцями запросили автора книги, харків’янку Анастасію Леухіну.

Гостя розповіла присутнім про задум і зміст свого твору, висловила подяку благодійникам і волонтерам, які допомогли в реалізації проекту. Мета книги – донести до читацького загалу проблеми людей з важкими або невиліковними хворобами, їх родин, сформувати психологічну готовність до викликів долі. А. Леухіна зібрала невигадані історії хворих, а також поради психологів та лікарів щодо реагування на біду, наважилася розповісти і про власні переживання.

20 08 13 kniga01

В рамках продовження проекту «Капелани. Духовний щит України» представляємо Вам інтерв’ю з капеланом Юрієм Лобачевським.

9 серпня 1810 р. в місті Пирятин народився Аполлон Миколайович Мокрицький. Виховувався в Полтавському будинку для дітей бідних дворян. Пізніше разом з Є.Гребінкою навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. З вересня 1831 р. відвідує Академію мистецтв у Петербурзі. Саме в цей період Мокрицький знайомиться з видатним російським живописцем О. Венеціановим, який незабаром стане його вчителем.

У листопаді 1834р.  повертається до Петербургу, щоб продовжити навчання і остаточно присвятити себе живопису. Значну роль у подальшій долі художника відіграло його близьке знайомство з конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який був земляком А. Мокрицького.

У 1835-1839 рр. Аполлон Мокрицький навчався в Петербурзькій академії мистецтв у відомих російських художників О.Венеціанова та К.Брюллова.

20 08 12 mokrickiy01

Страшним, всепоглинаючим смерчем пройшовся Голодомор 1932 – 1933 років по нашій рідній Полтавщині, забравши сотні тисяч невинних життів.

У фондах Державного архіву Полтавської області збереглися важливі документи про демографічну ситуацію, що склалася внаслідок голоду. Це, насамперед, порівняльні матеріали всесоюзних переписів населення 1926-го і 1933 років по 44 районах Полтавської області (в межах адміністративно-територіального поділу станом на 17 січня 1939р.). За 12 років між двома демографічними переписами кількість жителів Полтавщини скоротилася на 414,2 тис. осіб, тобто на 15,7%.

Найбільше скорочення населення за період з 1926-го по 1939 рік відбулося у таких районах: Нехворощанському – на 39,9%, Великокринківському – на 37,3%, Решетилівському – на 34,6%, Кишеньківському – на 33,6%, Котелевському – на 30,2%, Опішнянському – на 26,3%, Глобинському – на 23,9%, Новосанжарському – на 23,0%, Шишацькому – на 22,4%, Диканському – на 21,1%. У решті районів втрати населення коливались у межах 20-10%.

20 08 12 kurg skorboty01

У Департаменті культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації відбулося засідання наради щодо розгляду науково-проектної документації «Протиаварійні роботи при підготовці до реставрації пам’ятки архітектури національного значення – Кадетського корпусу». У заході взяли участь: заступник директора Департаменту, начальник управління розвитку туризму, музейної справи та охорони культурної спадщини, голова Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Інна Шерстюк, начальник управління містобудування і архітектури Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та ЖКГ, головний архітектор області Ірина Особік, члени Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, представники проектної організації ТОВ «Промагропроект», автори проекту – науково-методичний керівник проекту реставрації – Оксана Бєлявська, головний архітектор проекту – Олена Попова, головний інженер – Олександр Калінін, журналісти місцевих ЗМІ.

20 08 11 konsult rada01

Час невблаганний. 57 років збігло від того скорботного дня, коли в далекій французькій Лотарингії відійшов у кращий світ люблячий і багатостраждальний син Полтавщини Борис Цибульський.

Полтавець Борис Борисович Цибульський народився 25 липня 1911 року у містечку Зінькові в родині полковника колишнього Кубанського козачого війська Бориса Цибульського. Його мати, шляхтянка з хутора Соколовщина Зіньківського повіту, прищепила Борисові любов до Батьківщини, яку він проніс у серці до кінця свого життя, переливши тугу по Україні у літературні рядки своєї прози і поезії.

20 08 10 cybylskiy01

Данилейко Володимир Григорович (1930-2017) − уродженець благословенної Полтавщини, член творчих спілок журналістів, літераторів, майстрів народного мистецтва, художників, кобзарів, тонкий знавець космології, народознавства, фольклористики, літератури, мистецтвознавства, музики, естетики, діяльна постать у сучасній національній культурі України. В середині 1960-х займався етнографічними дослідженнями та відродженням української обрядовості у Києві, Львові.

З 1994 по 2001 рік керував багатолюдним етнографічним гуртом «Орта» у Полтаві. Пригадується, як у квітневий Великдень 1995 року члени гурту від Зіньківського переїзду пройшли пішки через усю Полтаву з «вузликами», на яких колихалися багатобарвні писанки, як символ Древа Всесвіту. Біля хати Івана Котляревського влаштували криві танці, уславляючи плин, рух, великоднє коло-символ світила, великодній вогонь-символ очищення, співали веснянки, козацькі та стрілецькі пісні. Відбувалося це на місці, де пізніше відродили Успенський собор. Не менш феєрично проходило і купальське свято на березі Ворскли з усіма атрибутами дійства.

В. Данилейко − незамінний учасник етнологічних конференцій та вернісажів на горішньому поверсі Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського, який він щиро любив. Це був справжній друг і порадник у пошуках формули музейної етно-мистецької експозиції епохи відродження (поч.1990-х).

20 08 10 danyleyko

10 серпня свій ювілей святкує добрий друг нашого музею, чарівна жінка, викладач Полтавського коледжу нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Тетяна Мусіївна Кошельник.

З 1984 року вона викладає в коледжі природничі дисципліни, є педагогом від Бога, має великий авторитет серед викладачів і студентів. Уже більше 30 років Тетяна Мусіївна бере активну участь у музейних заходах, залучає до них студентів коледжу. Завдяки її ентузіазму та ініціативності її учні не лише поглиблюють свої знання з природи краю, а й розширюють свій кругозір з питань історії, краєзнавства та етнографії.

У цей знаменний день, дорога наша Тетяно Мусіївно, прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілею. Нехай доля і далі буде доброю і щедрою до Вас, нехай підносить подарунки, яких Ви заслужили роками старань, наполегливої праці та добрих справ. Щирих Вам друзів, гарних студентів і колег! Сподіваємося, вони і надалі будуть допомагати Вам, продовжувати Ваші славні справи. Бажаємо Вам міцного здоров’я та невичерпного оптимізму, нехай життя буде щедрим на приємні моменти, а в родині панує затишок і добробут!

З глибокою повагою колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

20 08 10 kosheklnik01

День будівельника — професійне свято працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України. Цього року він відзначається 9 серпня.

Традиція відзначати своє професійне свято у будівельників зародилася ще 1956-го року, після прийняття Постанови Ради Міністрів СРСР спільно з Центральним Комітетом КПРС від 23 серпня 1955 року і підписання 6-го вересня 1955-го року спеціального Указу Президії Верховної Ради. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України…» згідно з Указом Президента України «Про День будівельника» від 22 липня 1993 року.

Професія будівельника потрібна і відповідальна, бо саме його робота зв’язує сучасне з майбутнім, облаштовує наш життєвий простір, супроводжує весь цивілізаційний процес.

20 08 09 budivelnik01