Події

Продовжуємо віртуальну екскурсію по виставці " З вірою в серці..." Сьогодні знайомимо зі ще одним цікавим експонатом виставки - металевою єлейницею 17 століття. Цей раритет був переданий до Природничо - історичного музею Полтавського губернського земства в 1915 році у складі інших цінних речей із зібрання Полтавського єпархіального давньосховища. Єлей - церковнослав'янська назва оливкової, а пізніше - будь-якої рослинної олії. Використовувався ще в стародавні часи ізраїльтянами в Скинії, а потім - у Єрусалимському храмі. Часто олію змішували з вином або ароматичними речовинами. Використовували в їжу та як засіб догляду за шкірою.

20 05 23 eleynica

У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.
                                         В. Симоненко

22 травня виповнюється 159 років із дня перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі.

18 травня 1861 року з нагоди перевезення тіла поета в Україну членами полтавської «Громади» був посаджений дуб пам’яті Тараса Шевченка. Відомий під назвами Тарасів дуб, Шевченків дуб. Дерево стало першим в Україні «живим» пам’ятником Кобзарю.

Підготувала Олена Шиян, науковий співробітник ПКМВМ.

Сумна звістка затьмарила світлі весняні дні. 21 травня 2020 року цей світ покинула прекрасна та надзвичайно талановита людина – завідувач Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, художник-реставратор станкового олійного живопису першої кваліфікаційної категорії ЄРЬОМЕНКО ТАМАРА ІВАНІВНА (03.06.1960 – 21.05.2020).
Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та колегам у зв’язку із цією страшною втратою. Роки плідної співпраці й неповторного теплого спілкування назавжди залишаться з нами, а експонати, відновлені руками майстрині стануть вічним вшануванням її таланту у стінах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Пишаємось, що були знайомі з такою Людиною! Вічна пам'ять!

20 05 22 yereneko

20 05 22 kropivnitsliy

10 (22) травня виповнюється 180 років з дня народження одному з корифеїв українського театру, письменнику, драматургу, театральному режисеру, актору, публіцисту, громадському діячу Марку Лукичу Кропивницькому (1840 - 1910). Він створив реалістичну школу українського сценічного мистецтва, його справедливо вважають батьком українського театру. М. Л. Кропивницький пов'язаний і з Полтавщиною. Перші кроки, можна сказати, український театр розпочав восени 1881 року у місті Кременчук, де в складі трупи Г. Ашкаренка режисером та актором працював М. Кропивницький. Він згуртував навколо себе однодумців, разом з якими ставив на сцені українські п'єси. І першим таким твором стала "Наталка Полтавка"  І.П.Котляревського. Гастролі у Кременчуці тривали місяць. У тому ж році взимку актори  ненадовго приїздили до Полтави трохи згодом - знову до Кременчука.

Культ святого Миколи прийшов на українські землі разом із християнської вірою у другій половині ХІ сторіччя. В українських церквах цей святий вшановується через свою добродійну любов і щире милосердя. Важливим для українських християн була віра у заступництво святого Миколи перед небезпекою, що виходила із степів Дикого Поля.
Історія полтавської Миколаївської церкви сягає у глибину догубернських часів.
На південному схилі гори Мазурівки, що з 1640-х років перебував у межах Полтавської фортеці, спорудили першу дерев’яну Миколаївську церкву. Вона відома з 1669 року, стояла на плато Миколаївської гірки, була чотирикутною у плані, невеликою за розмірами. Знаходилася поблизу в’їзної брами та дозорної башти у безпосередній близькості до Мазурівського бастіону.

20 05 22 sv mykol01

Українське товариство охорони природи оголосило символом 2020 р. горлицю звичайну – вразливий вид орнітофауни України, якому загрожує зникнення. Горлиця звичайна (застаріла українська назва горлинка) - найменший представник великої голубиної родини. Наукова назва Streptopelia turtur – латинізована пісня горлиці, що нагадує заколисуючі звуки «тур-туур» чи «руурр-руур». На Полтавщині є гніздовим, перелітним птахом. Весною з’являється наприкінці квітня – на початку травня. Селиться у лісі, в полезахисних смугах, садках. Гніздо горлиця звичайна будує на кущах, на деревах – на невисоких бічних гілках.

20 05 22 bioriznimanitya01

Симон Петлюра – український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, журналіст, літературний та театральний критик. Організатор Українських Збройних Сил. Член Генерального  секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. Головний отаман військ Української Народної Республіки. Голова Директорії УНР. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі…

22 травня 2020 р. Симону Петлюрі виповнилося 141 рік від дня народження…

 

20 05 22 petlura01

Документальні відомості про останні роки життя лідера Української революції 1917–1920 рр. Симона Васильовича Петлюри досить лаконічні. Йдеться про період його перебування на еміграції упродовж 1920–1926 рр. Окремого, змістовно глибокого наукового дослідження цього періоду його життя немає досі. Можливо, «незручність» цієї теми для науковців зумовлена саме кризовою ситуацією та виключно важкою моральною атмосферою, в якій опинився тоді С. Петлюра. Його покидали політичні соратники, які від’їжджали на еміграцію, залишали учорашні друзі, на довірчі відносини з якими він щиро покладався. Петлюру вистежували таємні більшовицькі агенти, тяжко гнітили глибока конспірація, сумніви щодо свого майбутнього та неспроможність забезпечувати добробут сім’ї. Очільник Української держави, який донедавна розпоряджався мільйонами, залишився вірним своїм моральним принципам і, як більшість його прибічників із числа рядового вояцтва Армії УНР, пішов на еміграцію злиденно бідним.

20 05 22 petlura k 01

Зараз, коли умови карантину пом’якшуються, з’являється бажання вийти на вулицю, залишивши вже трішки обридлі стіни. Пропонуємо Вам здійснити пішохідну прогулянки місцями, пов’язаними з полтавським періодом життя Симона Васильовича Петлюри.

Першу зупинку можна зробити на вулиці С. Петлюри, 7/22, де знаходиться пам’ятна дошка, присвячена нашому видатному земляку. Поруч, на перехресті з вулицею Зигіна, за кол. адресою Загородня, 20 знаходилася садиба родини Петлюр.

20 05 22 prog petlura01

Сучасні реалії викликають до життя призабуті традиції — усе більшої популярності набувають вишивані сорочки, що здавна в Україні слугували не лише захистом для тілесного, але й духовного виміру буття конкретної людини. В орнаментах давніх вишиванок майстрині закодовували визначені багатовіковою традицією символи-обереги, які мали як загальноукраїнський, так і локальний характер. Музеї зберігають безцінні скарби — колекції українського традиційного жіночого та чоловічого вбрання. У фокус уваги найчастіше потрапляють жіночі сорочки. Однак, не менш привабливими є чоловічі вишиванки. Музейна колекція чоловічих сорочок становить біля 60 одиниць зберігання. Це – вироби земських майстринь, вишиті у традиційних техніках сорочки 1930-40-х рр., продукція радянських фабрик, окремі зразки авторських вишиванок та ін. Кожен музейний предмет цікавий по-своєму.

20 05 21 vyshyvanka01