Події

Щорічно 23 червня відзначають День державної служби України. Це професійне свято було засновано в 2003 році Указом Президента № 291/2003. Цей день співпадає з Днем державної служби ООН, тому можна стверджувати, що дата була вибрана не випадково.

За роки незалежності в Україні створено Інститут державної служби. Вона є ключовим елементом системи державного управління. Від ефективності та сумлінності роботи державних службовців безпосередньо залежать соціальна стабільність і рівновага в суспільстві, рівень задоволення потреб громадян, успішність діяльності владних установ.

Декілька років підряд у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського для обласних держслужбовців проводились екскурсії та нагородження з нагоди професійного свята.

Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського вітає всіх державних службовців з Днем державної служби України. Окремо висловлює вдячність за співпрацю та підтримку Департаменту культури та туризму Полтавської обласної державної адміністрації і заступнику голови Полтавської обласної державної адміністрації, Катерині Сергіївні Рижеченко.

vitaemo

 

До Міжнародного олімпійського дня, який відзначається 23 червня, у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського за участі Полтавського обласного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» та ДЮСШ ім. О. Бутовського Полтавської обласної ради відкрито експрес-виставку «Олексій Бутовський: відродження пам’яті».

Олексій Дмитрович Бутовський – уродженець Полтавщини, відомий як основоположник теорії та методики фізичного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст. Разом із кращими фахівцями світу з питань спортивного руху – Д. Вікеласом (Греція), В. Бальком (Швеція), В. Слоеном (США), Ч. Гербертом (Великобританія) та іншими – став соратником і палким шанувальником видатного ентузіаста та ініціатора відродження сучасних Олімпійських ігор барона П’єра де Кубертена. Роль Бутовського у становленні й розвитку ідей олімпізму, як члена першого складу Міжнародного олімпійського комітету (1894 – 1900), учасника І Олімпійських ігор (1896) в Афінах, другої сесії МОК (1896), третього Олімпійського конгресу (1905) та міжнародних конгресів у Парижі та Брюсселі (1910), надзвичайно важлива.

20 06 22 butovskiy01

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Війська вермахту так стрімко наступали, що вже 7 липня їхні танки з’являються у передмісті Києва. Із цього дня вважають і почалася Київська оборонна операція військ Південно-Зхідного фронту, яка продовжувалася понад два місяці ‒ до кінця вересня. Вона відбувалася у кілька етапів. Протягом липня вдалося зірвати намагання ворога захопити Київ одним ударом. Від 30 липня до 15 серпня захисники зупинили новий наступ на південно-західних околицях міста і відкинути ворога на попередні рубежі. Але, на жаль, у вересні 1941 р. гітлерівськими військами на північ, південь і схід від Києва було оточено чотири армії (5, 21, 26, 37) Південно-Західного фронту. Нині це територія Чернігівської, Київської, Черкаської та Полтавської областей. Пізніше це оточення отримало назву: «Київський котел».

Частина цих трагічних подій відбулася на Полтавщині, де між містами Лубни та Лохвиця 14 вересня 1941 р. було закрито котел. Тож зупинимось детальніше на перебігу деяких з тих подій.

Друга світова війна (1939–1945) – найжорстокіший і найкривавіший воєнний конфлікт в історії людства, що перекинувся на територію України на світанку 22 червня 1941 року. Тоді у ході важких прикордонних боїв у районі Дубно, Луцька, Бродів радянські війська були вщент розбиті наступаючими частинами німецького Вермахту.

Фактично втративши управління і зв’язок, Червона Армія з величезними втратами почала відкочуватися на Дніпровський рубіж. Неподалік Умані, Києва, Мелітополя у велетенські оточення («котли») тоді потрапило близько 1 млн радянських вояків. І все ж, долаючи запеклий спротив радянських військ, тодішній нацистській Німеччині та її союзникам вдалося окупувати Україну лише за рік – у липні 1942 року. У ході відступу 1941–1942 років тільки на території України Червона Армія втратила до 70% свого особового складу. Лише у полон потрапили мільйони червоноармійців, яких нацисти зігнали до 180 концтаборів, створених в Україні; 1,8 млн із них було знищено.

20 06 22 viyna vystavka00

22 червня нинішнього року Анастасії Білик-Пошивайло – майстрині народної керамічної скульптури, Заслуженій майстрині народної творчості (1988 р.), членкині Національної спілки художників України (1971 р.) – виповнилося б 90 років. А. Білик-Пошивайло створювала іграшки-свищики у вигляді птахів, звірів, вершників, скульптуру малих форм, тематичні композиції на історичні, літературні та казкові сюжети, декоровані традиційними опішнянськими рослинними і геометричними мотивами. Керамічному мистецтву навчалася у відомого майстра, гончаря і скульптора малих форм Трохима Назаровича Демченка.

 20 06 22 poshivaylo01

Сучасна українська медицина сягає своїм корінням глибини віків, тих часів, коли зародилася народна медицина. Її розвиток – явище таке ж надзвичайне, як і історія самого українського народу. Вітчизняна медицина в її теперішньому розумінні зародилася в ХV-XVI ст. на землях, що найменше постраждали від монголо-татарської навали. У козацькі часи центрами професійної медицини в Україні були великі міста, насамперед Київ та Львів, маєтки магнатів та шляхти, резиденції гетьманів і представників козацької старшини. Дипломовані спеціалісти – лікарі та аптекарі (або «лікавці» і «зелійники»), – які здобували освіту в країнах Західної Європи, вимагали за свої послуги надто високу плату. Тому рядове населення, або так звані посполиті, у своїй переважній більшості користувалися послугами цирульників – лікувальників-ремісників, які виступали своєрідною проміжною ланкою між знахарями і дипломованими лікарями.

20 06 22 likari01

Лікарі – випускники Києво-Могилянської академії, уродженці Полтавщини

Амбодик-Максимович Нестор Максимович (7.11.1742 р., сотенне містечко Веприк Гадяцького полку, тепер село Гадяцького р-ну Полтавської обл. – 24.07.1812 р., м.С.-Петербург, Росія) – доктор медицини,видатний акушер , перший, хто почав писати наукові медичні праці російською мовою.

Волчанецький Денис Васильович (1751 р., х. Купчин Шишацької сотні Миргородського полку, тепер с.Гоголеве Шишацького р-ну Полтавської обл. – р. см.невід., м.Ярославль, Росія) – профессор хірургії.

20 06 22 likari01

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського постійно пропагує досягнення медичної галузі області. До вашої уваги пропонуються фото розділу музейної експозиції, в якому представлені матеріали про А.М. Громову – відомого лікаря-гінеколога, автора багатьох винаходів і підручників, викладача УМСА, Заслуженого лікаря України М.А. Касьяна, про пілотний проект впровадження медичних стандартів ЄС на базі Полтавської ЦРЛ, обласний перинатальний центр та ін. Співробітники науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії вивчають впровадження в області медичної реформи, результати якої будуть показані в експозиції музею.

20 09 19 medical01

Війна на Донбасі стала причиною того, що багато місцевих мешканців змушені були покинути рідні місця і розселятися по території всієї України, в тому числі й на Полтавщині. Співробітники науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії під час експедиції до Новогалещинської ОТГ познайомилися з цими людьми та їхніми життєвими історіями. На території громади проживає 44 переселенці з Донбасу. Для них здійснено капітальний ремонт соціального гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб в рамках проекту ОТГ за фінансування Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в Україні. В рамках цього проекту сім’ї переселенців забезпечені кухонним і пральним обладнанням, працевлаштуванням, матеріальною підтримкою. До вашої уваги пропонуються світлини Сергія Харченка.

20 06 20 bigenci01

Зважаючи на непрості реалії сьогодення, загрози та виклики, що постають перед людством, увага населення всієї планети зараз прикута до дій медичних працівників, які перебувають на «передовій» боротьби з пандемією COVID-19. Завдяки своєчасним заходам української влади вдалося мінімізувати кількість заражених і смертей від цієї небезпечної недуги. Людство не вперше стикається із смертельними хворобами. Різними способами та засобами боролися із пандеміями за часів античності, в епоху середньовіччя, в новий і новітній час. Але як і сотні років тому героїзм медичних працівників та їх самовіддана праця заслуговують на повагу і подяку за їх самопожертву.

Згубні епідемії на українських землях відомі за писемними джерелами, починаючи з прадавніх часів: сумнозвісні «пошесті», «пропасниці», «трясця» (узагальнюючі назви чуми, холери, тифу…) спонукали розвиток медичних знань у галузі епідеміології. Вшановуючи самовіддану працю лікарів у боротьбі з новітнім вірусом COVID-19, пропонуємо невеликий екскурс до історії медицини на Полтавщині у ХVІ-ХІХ ст.

20 06 15 medecyna