Події

1937 – 1938 роки є чи не найтрагічнішими в історії церковного життя Полтавщини. На той час уже було зачинено більшість храмів, перетворено на руїни такі витвори архітектурного мистецтва в Полтаві, як собор Успіння Пресвятої Богородиці, церква Різдва Богородиці, Стрітенська і Воскресенська церкви, репресовано майже всіх священиків, у першу чергу – Української автокефальної православної церкви. Але тоталітарній системі й цього було замало. Полтавські енкаведисти сфальсифікували групову справу проти священослужителів у місті та деяких районах області. У звинувачувальному висновку дослівно вказувалось: “Полтавським облуправлінням НКВС викрито і ліквідовано фашистсько-повстанську організацію церковників, що є відгалуженням повстанської організації церковників у Москві, очолюваної митрополитом Московським і Коломенським Сергієм (Страгородським)”. Центральною фігурою “фашистсько-повстанської організації церковників ” на Полтавщині обрали єпископа Полтавського і Кременчуцького Митрофана.

20 08 17 pastyri01

Нещодавно Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського відвідали колеги-науковці зі Львова Тетяна і Тарас Хоми. Співробітники музею, зокрема, науково-дослідного експозиційного відділу етнографії, радо поділилися з львів’янами досвідом дослідницької роботи на Полтавщині. У подарунок і задля продовження дружньої співпраці гості презентували книгу «Рушники Наддніпрянської України. Альбом», до створення якої доклали і власних зусиль (видавничий проект Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ 2017 року). В альбомі описані особливості, функції, типологія вишитих і тканих рушників, продемонстровано найяскравіші їхні зразки кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст. із Полтавщини, Сумщини, Харківщини, Київщини, Чернігівщини, Черкащини, Житомирщини, Дніпропетровщини. Важливо, що для кожного рушника, поданого в ілюстрації, вказано час і місце його створення.

Висловлюємо щиру подяку подружжю Хомів. Відтепер альбом буде одним із цінних екземплярів наукової збірки музею, окрасою відділу етнографічної літератури.

20 08 16 darunok01

Офіційно це свято встановлено Указом Президента від 6 серпня 2008 року № 694/2008 «Про День археолога», «…ураховуючи вагомий внесок українських учених-археологів у розвиток вітчизняної археології, дослідження, збереження, популяризацію археологічної спадщини України та на підтримку ініціативи громадськості…».
Музейна археологія – це різновид науково-дослідної діяльності музеїв, який передбачає проведення експедиційних археологічних досліджень за активної участі музейних співробітників, лабораторно-камеральне опрацювання здобутих матеріалів, введення їх до наукового обігу, використання в експозиційній і культурно-освітній діяльності. Музейна археологія є вагомим компонентом археологічних досліджень.
Без минулого немає і майбутнього, тому так важливі спогади про давнину. А ми повинні зберігати і примножувати їх. І в цьому допомогають саме археологи. З професійним святом Вас і нас!
Ми щиро зичимо колегам міцного здоров'я, нових та цікавих відкриттів, наснаги у роботі, талановитих послідовників, м'якої землі, твердої лопати та усілякого позитиву!
До вашої уваги добірка фото із серіїї «Калейдоскоп музейного археологічного життя».

20 08 15 arheology01

Третя субота серпня (цьогоріч – 15-те число) – Міжнародний день безпритульних тварин, започаткований у 1992 році за пропозицією Міжнародного товариства прав тварин. У багатьох країнах в цей день заведено відвідувати притулки для бездомних тварин, допомагати. Також цього дня проводять різні акції з метою привернення уваги людей до проблеми чотирилапих безхатченків.

У Полтаві таких тварин сотні. Статистика не ведеться, але звичайні спостереження громадян дають змогу зрозуміти, що чисельність безпритульних тварин десятками не порахуєш. Найбільше їх у спальних районах та на околицях міста. Постійна боротьба тварин за виживання часто ще ускладнюється злим і навіть жорстоким поводженням людей. Ким потрібно бути, наприклад, щоб нацьковувати свою бійцівську собаку на бездомних? Людиною таке створіння не назвеш…

20 08 15 tvaryny01

14 серпня 2020 року у виставковій залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського пройшли обласні урочистості до Дня археолога (відзначається 15 серпня). У святковому заході взяли участь заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації Катерина Рижеченко, заступник голови Полтавської обласної ради Анатолій Ханко, співробітники науково-дослідних установ археологічного профілю, музеїв, краєзнавці, журналісти.

Представники влади привітали полтавських і київських археологів, підкреслили їхню роль у дослідженні давньої історії краю, подякували за професіоналізм і відданість покликанню. У вітальному слові до колег директор Полтавського краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Олександр Супруненко розповів про внесок полтавців в археологічні дослідження останніх десятиліть, з вдячністю згадав корифеїв вітчизняної науки, причетних до вивчення місцевих старожитностей.

20 08 14 arheology01

У фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається унікальна поштова картка, випуск якої було присвячено 250-річчю Івана Петровича Котляревського. Для оформлення картки використано малюнок художника Євгена Путрі «Котляревський і його герої» (1978 р.)

Поета зображено в оточенні трьох персонажів (світлина додається). Чоловік у червоних шароварах і з давньогрецьким шоломом у лівій руці (ймовірно, Еней) по-панібратськи замахнувся, щоб поплескати свого літературного батька по плечу. Сам Котляревський посміхається йому у відповідь на цей жест. Згаданий малюнок спонукав замислитися над тим, чи були у троянців прототипи і якщо так, то яким чином реальність переплелася з фантазією поета.

20 08 14 kotlarevskiy

13 серпня 2020 року на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського пройшла презентація популярного видання «Зовсім не страшна книга». Організували захід представники громадської організації «Полтавська платформа». На зустріч з полтавцями запросили автора книги, харків’янку Анастасію Леухіну.

Гостя розповіла присутнім про задум і зміст свого твору, висловила подяку благодійникам і волонтерам, які допомогли в реалізації проекту. Мета книги – донести до читацького загалу проблеми людей з важкими або невиліковними хворобами, їх родин, сформувати психологічну готовність до викликів долі. А. Леухіна зібрала невигадані історії хворих, а також поради психологів та лікарів щодо реагування на біду, наважилася розповісти і про власні переживання.

20 08 13 kniga01

В рамках продовження проекту «Капелани. Духовний щит України» представляємо Вам інтерв’ю з капеланом Юрієм Лобачевським.

9 серпня 1810 р. в місті Пирятин народився Аполлон Миколайович Мокрицький. Виховувався в Полтавському будинку для дітей бідних дворян. Пізніше разом з Є.Гребінкою навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. З вересня 1831 р. відвідує Академію мистецтв у Петербурзі. Саме в цей період Мокрицький знайомиться з видатним російським живописцем О. Венеціановим, який незабаром стане його вчителем.

У листопаді 1834р.  повертається до Петербургу, щоб продовжити навчання і остаточно присвятити себе живопису. Значну роль у подальшій долі художника відіграло його близьке знайомство з конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який був земляком А. Мокрицького.

У 1835-1839 рр. Аполлон Мокрицький навчався в Петербурзькій академії мистецтв у відомих російських художників О.Венеціанова та К.Брюллова.

20 08 12 mokrickiy01

Страшним, всепоглинаючим смерчем пройшовся Голодомор 1932 – 1933 років по нашій рідній Полтавщині, забравши сотні тисяч невинних життів.

У фондах Державного архіву Полтавської області збереглися важливі документи про демографічну ситуацію, що склалася внаслідок голоду. Це, насамперед, порівняльні матеріали всесоюзних переписів населення 1926-го і 1933 років по 44 районах Полтавської області (в межах адміністративно-територіального поділу станом на 17 січня 1939р.). За 12 років між двома демографічними переписами кількість жителів Полтавщини скоротилася на 414,2 тис. осіб, тобто на 15,7%.

Найбільше скорочення населення за період з 1926-го по 1939 рік відбулося у таких районах: Нехворощанському – на 39,9%, Великокринківському – на 37,3%, Решетилівському – на 34,6%, Кишеньківському – на 33,6%, Котелевському – на 30,2%, Опішнянському – на 26,3%, Глобинському – на 23,9%, Новосанжарському – на 23,0%, Шишацькому – на 22,4%, Диканському – на 21,1%. У решті районів втрати населення коливались у межах 20-10%.

20 08 12 kurg skorboty01