Події у музеї
Подібні знахідки трапляються нечасто, а на Полтавській землі — й зовсім невідомі. І якщо вони потрапляють до музеїв, то це надзвичайна подія.
Восени 2022 р. управитель одного із фермерських господарств на межі Дніпропетровської і Полтавської областей Микола Задоя, оглядаючи щойно розорану ділянку в заплаві Орелі, натрапив на металевий диск із петелькою, тобто виріб на кшталт покришки до невеличкої посудини.
Насправді подібна річ не жодним чином не стосувалася кухонного начиння. Це побутовий аксесуар, що й досі безвідмовно слугує людству, — дзеркало з відповідним засобом для кріплення (петлею) до поясу або ж торбинки-косметички. Такі люстерка найчастіше мали футляр-чохол із замші. Зовнішня поверхня диску гладка й добре відполірована, могла мати посріблення, і на ній віддзеркалювалося зображення, наприклад, личка степової красуні…
Полтавець Михайло Миколайович Крат, виходець з української старшини Гадяцького полку, усе життя присвятив військовій справі. У молоді роки він служив у війську, геройськи воював на фронтах Першої світової війни, здобув високе звання й став доволі публічною особою. У 1917 р. голос козацької крові покликав його до лав війська Української Народної Республіки (УНР). Під кінець Другої світової війни Михайло Крат нетривалий час служив у складі Українській Національній Армії. У 1945 р. Уряд УНР в екзилі присвоїв йому звання генерал-хорунжого Армії УНР.
Друзі, попри тимчасову недоступність будівлі Полтавського земства й головної експозиції музею ми робимо усе можливе, щоб наше місто мало простір для творення культури й розвитку громади. І завжди радіємо, коли в дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбуваються мистецькі й освітні події.
Тож, можливим організаторам нагадуємо, що завжди допоможемо провести важливу для спільноти подію, а всім підписникам і підписницям — що в нашому дворику постійно діється багато чудового.
Другого серпня шанують пам’ять старозавітного пророка Іллі, який своє життя присвятив служінню Богові. В українській народній традиції він вважається покровителем землеробства. Цього дня рідко не гримить і не дощить, а інколи ллє як із відра («На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь» — прислів’я). І хлібороби пильно слідкують за погодою, бо погожий день їх не порадує — у наступному році буде недорід зернових. А з борошна цьогорічного урожаю на святковий обід у родинах готують пироги, вареники та особливий хліб, який батько розділяв і роздавав строго від найстаршого до наймолодшого члена сім’ї. Традиційно, після Іллі, завершуються жнива («Серпень серп гріє, а воду холодить» — прислів’я), починається озимий посів жита і пшениці («Ходить Ілля на Василя, Носить пугу житяну, Куди махне, жито росте, Жито-пшениця, всяка пашниця» — колядка). Свято Іллі слугує символічною межею, коли літо починає переходити в осінь, а буяння змінюється спокоєм.
Видатний літературознавець, перекладач і письменник Григорій Йосипович Майфет народився 1 серпня 1903 року в містечку Ромни, Полтавської губернії, в родині дрібного канцеляриста. 1913 року сім’я переїхала до Полтави, де Григорій закінчив спершу гімназію імені Сковороди (1920 р.), а потім вступив на фізико-математичний факультет місцевого Інституту народної освіти, який закінчив 1924 року. 1925 року вступив до аспірантури Харківського інституту ім. Т. Г. Шевченка. Тоді ж дебютував як дослідник: стаття «Дані красного письменства про вплив музики на людину в освітленні рефлексології» в журналі «Музика».
Чимало медоносних рослин зростає на території дендропарку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Але найбільшим попитом у різних видів комах користується ехінацея. На рабатці праворуч від входу до парку посаджені ехінацея пурпурова та бліда. Це не лише декоративні, лікарські рослини, а й чудові медоноси. З самого ранку на їх квітах можна побачити чимало охочих солодкого: метеликів, бджіл, джмелів, мух, ос, тощо. Тож наші квіти ехінаціеї гостинно відкриті для комах, немов справжнє кафе для ласунів.
Під час археологічної експедиції Полтавського загону Державного Підприємства Науково - дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» ІА НАН України у 2019 році було здійснено обстеження в басейні річки Тагамлик (території Машівської, Заворсклянської, Малоперещепинської ОТГ Полтавської області з метою підготовки матеріалів до «Зводу пам’яток історії та культури» по Полтавській області. У результаті цих розвідок визначено зосередження поселень черняхівської культури по р. Тагамлик. Знахідки, які походять з поселення Огуївка 2 поряд з с. Козельщина (Машівська територіальна громада Полтавського району Полтавської області) представлені двома фібулами і римською монетою.
Детальніше:Колекція археологічних знахідок з поселення Огуївка
Сьогодні згадуємо ім'я славетного полтавця Стешенка Івана Матвійовича — українського громадського та політичного діяча, педагога, письменника, перекладача, літературознавця, генерального секретаря освіти Української Народної Республіки. Адже рівно 105 років тому в результаті підлої операції більшовиків він загинув.
Народився у багатодітній родині відставного унтер-офіцера й полтавської міщанки. Всі 9 дітей отримали освіту, на яку батько, Матвій Стешенко, не шкодував коштів. Іван Матвійович навчався у Полтавській класичній гімназії у 1882-1892 рр. А у 1896 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У студентські роки входив до мистецького гуртка «Плеяда». Викладав у Київській жіночій гімназії філологічні дисципліни. Також викладав у Фребелівському інституті та на Вищих жіночих курсах. Вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов’янськими мовами. Перекладав зарубіжну поезію.
Хрещення Русі відзначають у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. На державному рівні це свято встановлене в Україні в рамках святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі з 28 липня 2008 року.
Першою відомою спробою офіційної християнізації вважається «Аскольдове хрещення». У 860 році Аскольд першим із київських князів, прийняв нову віру. Пізніше, у 955 р. хрестилася княгиня Ольга. А за князя Володимира Великого почався найпотужніший етап державної християнізації Русі. Хрещення киян, за літописом «Повісті минулих літ» Нестора Літописця, відбувалося 988 р. в Києві на річці Почайні, притоці Дніпра. Відтоді і почалося хрещення людей в інших містах і селах. Християнство як державна релігія Київської Русі остаточно було закріплене силою державної влади упродовж 988 991 рр., але населення ще довго наверталося до нової віри.
28 липня 2023 року Україна вдруге відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.
Цьогоріч День Державності відзначається 28 липня. Але вже наступного року відзначатиметься 15 липня з огляду на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.
Бажаємо завжди вірити у свої сили, поважати один одного, любити свою країну, шанувати нашу історію, пам'ятати усіх, хто героїчно віддав своє життя за Україну та її майбутнє🇺🇦
Слава Україні!
27 липня 2023 року у переддень Дня Української Державності в дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбувся урочистий захід «Усе вертає на круги своя…»
Модератор заходу завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії Наталія Кузьменко розповіла присутнім про історію свята, встановленого Указом Президента України від 24 серпня 2021 року з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого. Саме тому День Української Державності був призначений в День Хрещення Руси-України, коли вшановується пам’ять про видатного державотворця, святого рівноапостольного князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором, визначило її долю назавжди.