Події

Серед зброярських артефактів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського знаходиться німецька піхотна офіцерська шпага зразка 1889 року. Шпага знайдена у 1949 році у м. Полтаві біля монастиря. Джерело надходження – куплена у полтавця О. М. Радченка 1951 року.

Загальна довжина шпаги становить 950 мм. Клинок прямий, односічний із двома долами, плавно звужений до вістря. Сліди загострення леза відсутні.

Ефес закритого типу. Складається із руків’я та латунної гарди. Руків’я дерев’яне, вкрите чорною шкірою з поперечними жолобками. Вгорі на ньому розміщена фігурна втулка та пласка голівка. На зовнішньому боці руків’я в середній частині прикріплений накладний фігурний вензель «WR II». Внизу на руків’ї наявна латунна втулка. Гарда утворена передньою дужкою, що переходить у вузьку чашу із загнутою донизу внутрішньою стороною і двома боковими дужками. У нижній частині бокові дужки та чаша з’єднані рельєфним прорізним зображенням прусського орла із вензелем «WR II» на грудях.

20 07 23 shpaga01

СУМНА ЗВІСТКА облетіла і наш музей: помер Володимир Степанович Мирний. Достойний і добре відомий полтавець. За освітою історик, за покликанням - Учитель. Сучасний український поет і прозаїк. Був членом Національної Спілки письменників України (з 1991 по 2000 роки очолював Полтавську обласну організацію), членом Полтавської спілки літераторів. Лауреат регіональних літературно-мистецьких премій імені Панаса Мирного (1999 р.), Леоніда Бразова (2008 р.) та Івана Котляревського (2010 р.).

Самі назви його поетичних і прозових збірок уже говорять про творче світосприймання, тематичне спрямування і ліричну душу Володимира Степановича: «Сто поезій про кохання», «Матіоли», «Літні зорепади», «Вечірнє поле», «Світло берези», «Теплий дощ у неділю», «Життя по колу йде»…

А ще Володимир Степанович Мирний був і залишиться в пам’яті нашим колегою: майже два десятиліття (з 1970 по 1988 рік) працював у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.

…Сьогодні ввечері заховається за горизонт, а завтра ранком знову зійде Сонце. Народиться нова Людина. Хтось засміється, а хтось – заплаче. Але все це буде уже без нього.

Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського висловлює щире співчуття та підтримку рідним і близьким Володимира Степановича Мирного.

Вічний спокій його душі ! Світла пам’ять!

20 07 22 myrniy

24 липня 2020 року відбудеться презентація монографії Ольги Вільховик “Будівництво Червоної армії (1917-1920-ті рр.): український контекст”

20 07 22 vilhovik

Звертаючись до численних і різноманітних колекцій Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, варто звернути особливу увагу на збірку порцелянових і фаянсових виробів ХІХ-ХХ ст. вітчизняного та зарубіжного виробництва. З-поміж низки навчальних закладів мистецького спрямування, що працювали в Україні з кінця ХІХ століття, увагу привертає Миргородська художньо-промислова школа імені М.В.Гоголя. Історія навчального закладу починається у 1879 р., коли з нагоди 70-річчя М.В.Гоголя шанувальники його таланту порушили питання про присвоєння його імені школі, яку мали відкрити у м. Миргород Полтавської губернії. Однак, з об’єктивних причин відкриття затягнулося на цілих 17 років. Щоб профінансувати будівництво, у 1880 р. Полтавське губернське і Миргородське повітове земство оголосили збір коштів у межах полтавського краю. Загалом відповідно до кошторису необхідно було зібрати 80 тис. карбованців.

20 07 22 myrgorod01

20 07 21 nesvickiy

165 років від Дня народження Олександра Олександровича Несвіцького (21.07.1855, м. Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія – 16.04.1942, м. Полтава, СРСР (під час тимчасової гітлерівської окупації 1941 – 1943 рр. рейхс­комісаріат Україна) – український та російський громадський діяч, лікар, автор відомого щоденника про події 1917 - 1922 рр. у м. Полтава.

Народився у родині міського архітектора м. Кременчук. Навчався у Полтавській гімназії, потім – у Петербурзькій медико-хірургічній академії. В роки навчання у Санкт-Петербурзі Несвіцький зблизився з гуртком революційно налаштованих студентів. У ніч на 25 лютого 1879 р., будучи студентом 4 курсу академії, був арештований під час зібрання гуртка на квартирі студента Петербурзького університету К.Прядільщікова. Спочатку був ув’язнений у Петровському поліцейському будинку, однак вже 13 березня за «буйну поведінку» був переведений в Будинок попереднього ув’язнення. 21 березня 1879 р. був взятий на поруки, а 25 квітня висланий у м. Кременчук до батьків з встановленням гласного надзору поліції.

Сьогодні, 20 липня 2020 р. на Глинському сільському кладовищі у Зіньківському районі з’явився новий лабрадоритовий обеліск із портретом та сюжетами фотознімків полтавського фотографа, краєзнавця, археолога, музейника і патріота села Глинське — Миколи Олександровича Радченка (1957 – 2013). Його виготовили глобинські майстри на замовлення друзів і колег, співробітників комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської обласної ради», Полтавської експедиції «ОАСУ» Інституту археології НАН України, шанувальників з Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Пам’ятник встановили друзі Миколи Олександровича — військовий капелан Євген Пономаренко та горішнєплавнівський краєзнавець Віталій Лямкін разом із співробітниками Історико-культурного заповідника «Більськ» Ігорем Коростом, Анатолієм Штаньком, Олегом Шапордою. А доправив деталі конструкції обеліску до Глинського на власному автомобілі водій Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Володимир Тищенко.

Сподіваємося, що справа вшанування пам’яті колеги, розпочата кілька років тому багатьма друзями фотографа Полтавського краєзнавчого музею і Центру охорони та досліджень пам’яток археології, отримала достойне завершення. Світла пам’ять тобі, пане Миколо!

20 07 20 radchenko01

20 липня проголошене Міжнародним днем шахів Усесвітньою шаховою федерацією (FIDE) у 1966 році. Днем шахів у нашій державі, зважаючи на вагомі досягнення українських спортсменів у змаганнях міжнародного рівня, ця дата стала відповідно до постанови ВР України N 3985-VI від 1 листопада 2011 року.

Серед видатних шахісток світу особливе місце посідає уродженка м. Лубни Полтавської губернії Людмила Руденко (1904 – 1986), заслужений майстер спорту СРСР, друга чемпіонка світу серед жінок, міжнародний гросмейстер, міжнародний майстер серед чоловіків.

20 07 20 shahy01

Сьогодні працівники металургійної та гірничодобувної промисловості України відзначають професійне свято. За даними археології, зародження цих ремесел в Європі відбулося приблизно за 5 тис. років до Різдва Христового. Звичайно ж людина дізналася про властивості металів набагато раніше, але до сучасного розуміння їх використання прийшла не відразу.

Гірник – одна з провідних професій у сучасній промисловості Полтавської області. Гірникам регіон завдячує стабільним становищем у галузі економіки, а відтак підтримкою соціальної, культурної й інших сфер життя його населення. Потужну сировинну базу гірничодобувної промисловості Полтавщини складають запаси залізних руд Горішнє-Плавнинського, Лавриківського та Єристівського родовищ Кременчуцької магнітної аномалії.

20 07 19 karyer01

Представляємо вашій увазі новий медіапроєкт «Казки Вакуленського лісу». Автор – старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу природи Халимон О. В. Відеоролик знайомить із видовим складом рослин соснового лісу, що знаходиться у північно-східній частині Полтави на лівому березі р. Ворскли в межах селища Вакуленці. Під час обстеження даного лісового масиву у ньому було виявлено чимало вікових сосен, а одне дерево було справжнім патріархом — його вік сягав майже 300 років! Дерево мало 9 стовбурів. На висоті близько метра його обхват становив 410 см. У ролику ви побачите також сосни з нетиповою формою крони, схожі на ліру чи тризуб.

Вакуленський ліс, не зважаючи на близькість до «цивілізації», знаходиться переважно у гарному стані, проте прикро вражають сліди відвідин цього зеленого масиву вандалами, що полишили по собі в окремих місцях купи сміття та згарища. Любі друзі, приходячи у гості до природи, не робіть нічого, що вважали б неприпустимим робити у гостях! Хай ще багато років ліс, що не лише тримає піски на боровій терасі, дарує кисень і виділяє чимало фітонцидів, радує вас пташиним щебетом, прохолодою, квітковими галявинами і грибами. Хай відвідини його стануть справжньою казкою!

17 липня в нашій країні відзначають День етнографа. Об’єктом дослідження представників цієї науки є народи, їх побут та культура на всіх етапах історії людства, у тому числі походження і розселення народів, етнонаціональні процеси, міжнародні відносини, форми побуту у широкому сенсі цього слова (одяг, житло, харчування тощо), характерні види діяльності, ремесла, традиції і вірування, народне мистецтво.

Ще 1900 р. в музеї було організовано етнографічний відділ над розвитком якого у різний час працювали такі науковці як Віктор Василенко, Іван Зарецький, Данило і Вадим Щербіківські, Кость Мощенко, Никонор Онацький, Яків Риженко, Галина Сидоренко, Ганна Величко. Значно збагатила фонди відділу колекція відомої меценатки Катерини Скаржинської.

За радянської доби етнографічні дослідження були зведені до мінімуму. Новий етап розвитку етнології розпочався після ствердження незалежності нашої держави. Спираючись на вікову роботу з етнографічних досліджень та формування колекції, за активної участі та під керівництвом Галини Галян, у 1990-ті роки було відновлено етнографічний відділ та етномистецьку експозицію в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.

Науково-дослідний експозиційний відділ етнографії активно працює над зібранням, збереженням та репрезентацією широкому загалу народного мистецтва, традицій наших предків, всієї довершеності й простоти організації побуту та життєдіяльності давнього населення території Полтавщини. Співробітники відділу, окрім наукової роботи, є постійними організаторами виставок, етномистецьких та театралізованих заходів, майстер-класів, заходів музейно-педагогічного спрямування.