Події

У рамках проєкту «Капелани. Духовний щит України» та до Дня захисту дітей ми створили відеоролик «Посвята капеланам», де діти музейників та їхніх друзів виконують однойменний вірш, написаний військовим священником Димитрієм Присяжним, настоятелем Свято-Покровської парафії ПЦУ м. Боярка 26 грудня 2018 року. Маленькі патріоти віршованими рядками дякують душпастирям за підтримку внутрішнього духовного добробуту українських воїнів.

;

Проєкт «Капелани. Духовний щит України». Уже чимало часу триває неоголошена війна на Сході нашої країни. Багато відважних воїнів віддали своє життя, обороняючи цілісність та незалежність Батьківщини. Але ще більш вперто відстоюють суверенітет нашої держави ті захисники, кому вдалось вижити завдяки молитвам близьких та друзів, завдяки матеріальній та моральній підтримці небайдужих людей, волонтерів. Підтримують воїнів капелани, розділяючи з ними будні і свята. Та найбільше зігрівають серця наших бійців у зоні проведення бойових дій – діти, які дарують їм власноруч виготовлені українські сувеніри, обереги, пишуть листи, вірші, малюють малюнки. Щоб підняти бойовий дух військовим діти від щирого серця малюють мирне небо, сонце і щасливе майбутнє у квітучій Україні, пишуть зворушливі побажання перемоги та швидшого повернення до своїх рідних. Сьогодні пропонуємо для перегляду онлайн альбом дитячих малюнків, зібраних та переданих для майбутньої виставки військовим священником о. Григорієм Ганзієм. Відеоролик починається фрагментом програми патріотичного виховання юнацтва та молоді «Український патріот», розробленої та реалізованої о. Григорієм.

У житті дитини від колиски до юності вагоме місце займають ігри, розваги та іграшки. Українська народна іграшка має велику значущість як своєрідний атрибут дитинства, глибинний своєю символікою, простий у застосуванні та необхідний у дитячому віці, що є не тільки витвором мистецтва, окрасою й оберегом оселі, святковим подарунком, а й, безперечно, виступає об’єктом гри, виховання і розвитку дитини. Тематика, образи і зміст іграшок різних народів відображають особливості їхньої праці, побуту. Найбільш поширеною є українська глиняна іграшка – неперевершений витвір народного мистецтва. Вона супроводжує роботу гончарів із прадавніх часів.

Освоєння глини для створення необхідних ужиткових речей та будівельних матеріалів стало важливим етапом культурного розвитку людства. На цьому етапі з'явилися перші неутилітарні пластичні витвори, які стали прообразом майбутньої іграшки. Форми багатьох сучасних забавок залишилися майже незмінними з давніх часів. Змінилися функції − з культових на ігрові. Нині ж вони поступаються місцем художньо-естетичним та функціям раритетної речі.

20 06 01 toys kol10

Колиска − перше ліжечко людини, наповнене магічними властивостями і наділене охоронними силами, щоб захистити життя та здоров’я малюка, котрий має продовжити рід. А тому колиска – це й символ безсмертя роду. Вона мала для наших предків не тільки утилітарне, але й велике сакральне значення, її ототожнювали з лоном матері, з якого з’явилась на світ дитина. Округла форма сама по собі вже була оберегом від нечистих сил, від яких немовля намагалися захистити до хрещення.

Виготовляли колиску з чистих порід дерев (клен, калина, ясен, горіх, ліщина), а також з дуба, верби, явору. Іноді роботу починали в «жилавий понеділок» (перший день страсного тижня) до того, як поїсти. Така колисочка повинна була сприяти здоров’ю дитини. Із явора виготовляли колиски для хлопчиків, щоб росли міцними, дужими, могли долати напасті й стали захисниками своєї родини. Калинові − символізували безсмертя роду. Доручали цю справу майстрам кваліфікованим і з відповідним родинним статусом (не розлученим, тим, у кого велика й дружня сім'я). Все начиння – бильця, вервечки – також робилися за окремою технологією, а процес виготовлення супроводжувався спеціальними обрядодіями, адже колиска мала оберігати немовля від нечистої сили.

20 06 01 kolyska kond01

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови попередніх поколінь. Вони закладені у звичаях, обрядах, фольклорі. Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні. Обряди охоплюють все життя людини – від народження до смерті

Давнім людям важко було пояснити такі явища, як народження чи смерть, тому вони набували таємничого, навіть сакрального характеру. Містичними були не лише ці події, а і речі, що з ними пов'язані. І яскравим прикладом саме такої сакральності є річ, представлена до вашого розгляду.

20 06 01 kolyska01

З метою підготовки до видання «Зводу пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Гребінківський район» науковцями науково-дослідного відділу пам’яткознавства Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського у травні-червні 2019 року здійснено експедиції до Гребінківського району та м. Гребінки для виявлення, обстеження та фотофіксації пам’яток історії та культури. Під час обстежень на допомогу науковцям було залучено директора Гребінківського народного краєзнавчого музею Безвиненко Людмилу Андріївну. В ході обстежень вона розповіла, що у жителя Гребінки Тужика Миколи Микитовича біля подвір’я зберігається гранітна плита, яку він привіз із села Кулажинці у 2018 році. Прибувши до Миколи Микитовича, науковці побачили біля двору гранітну надгробну плиту з пам’ятним написом: «Прахъ у которого стоишъ есть рабы Божіей Елены Леонтьевой урожденной Танковыхъ жены Колежскаго Ассесора Марковича, скончавшейся от грудной водяной отрожд: на 52 году 1836 года ноября 28 дня.»
 
 20 05 31 skirda01

Мамина колискова... Просте словосполучення сколихує теплу хвилю в душі кожного українця. Адже здавна немовля знайомилось з оточуючим світом, отримувало необхідні йому відчуття спокою та захищеності через лагідні проникливі звуки колисанки. Ритмічне повторення певних слів і звуків, монотонне наспівування заколисувало дитину, даруючи так потрібний їй сон. Відомо, що перші дні й місяці здорове немовля постійно спало, прокидаючись, в основному, щоб поїсти. А для матері, часто змученої тяжкими пологами та тягарем обов’язкових хатніх клопотів, міцний сон дитини давав можливість відпочити і впоратись з роботою по господарству. Тому функція колискових, як заспокійливого та снодійного засобу, була дуже важливою, незамінною в родинному побуті українців.

20 05 31 kolyskova01

У День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження хотілося б від щирого серця привітати наших колег і помічників у царині видавничої справи (адже Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського виступає доволі помітним книговидавничим закладом) з професійним святом. Передусім, зичимо успіхів і комерційних звершень нашим партнерам - видавництвом "АСМІ", "Дивосвіт" та "Майдан", здоров'я їх співробітникам, творчих здобутків нашим колегам - колективам Історико-культурного заповідника "Більськ", Центру охорони та досліджень пам'яток археології Полтавської обласної ради, Запорізького обласного краєзнавчого музею.
Згадуючи найбільш плідних музейних видавців, презентуємо на сайті найбільш відомий видавничий доробок одного з кращих фахівців у царині видавництва часу буремних років Української революції 1917 - 1921 рр. - Михайла Яковича Рудинського (1887 - 1958), зокрема, його брошуру "Архітектурне обличчя Полтави" у двох виданнях, яка від сьогодні стане загальнодоступною, так би мовити, в фотоелектронній версії. Сподіваємося, що й надалі творчі видавничі наробки полтавських музейників будуть з'являтися на нашому сайті у розділах "Видання музею" та "Видання за участю співробітників музею". І з ними можна буде "мобільно" ознайомитися без витрат паперу.
Отже, з професійним святом, панове видавці!

rudinskiy arh new rudinskiy arh old

rudinskiy hud museum

В останню суботу травня в Україні відзначають професійне свято – День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження. Свято встановлено в Україні «…враховуючи значний внесок працівників видавничо-поліграфічного комплексу у справу відродження духовності народу, розвиток науки, культури, освіти, всіх сфер життя суспільства…» згідно з Указом Президента України від 25 травня 1999 р. Книгодрукування на Полтавщині зародилося у ХVІІІ ст. Перша відома друкарня зʼявилася у Кременчуці в 1765 р. Із 1845 р. почала діяти типографія Полтавського губернського правління. У 1860-х рр. на теренах краю зʼявилися перші підручники для народних шкіл, однак були вони російськомовними. У кінці ХІХ ст. у Полтаві налічувалося 36 видавничих закладів, а на поч. ХХ ст. загалом по губернії їх працювало більше 60. У 1913 р. із метою координації діяльності народних училищ організовується підрозділ земської управи – Педагогічне бюро.

20 05 30 book01

Знавцям творчості Миколи Гоголя добре відомі такі рядки з передмови «Вечорів на хуторі біля Диканьки»: «Про Диканьку ж, гадаю, ви наслухалися доволі… там дім кращий якогось пасічникового куреня. А про сад і казати нічого: у Петербурзі вашому, певно, не знайдете такого». Ще тоді, на початку своєї літературної творчості у 1831 році, уродженець Полтавщини саме цими кількома реченнями згадав про вишуканий класицистичний палацово-парковий ансамбль родини Кочубеїв, що створювався наприкінці ХVIII – у першій чверті ХІХ ст. Сучасників він вражав величною дубовою алеєю, заповідним Миколаївським лісом, парадною Тріумфальною аркою, Миколаївською й Троїцькою церквами, розкішним палацом, що налічував близько 100 кімнат, на запалацовій території – регулярним квітковим партером із геральдичною клумбою, затишним парком, мальовничим ставом зі штучними островами тощо.

20 05 30 kochubey01