Події

Продовжуємо віртуальну екскурсію по виставці «З вірою в серці...» Саме сьогодні, в останній день Песаху (з вечора 8 до вечора 16 квітня), розповімо про юдейські реліквії – менору й ханукію. Ці предмети початку 20 ст. з фондової колекції музею та кінця 20 ст., передані БО «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш», експонуються на виставці.

20 04 16 z viriyo01

 

Наближається одне з найголовніших православних свят – Великдень.
Все більша кількість людей цікавляться традиціями, пов'язаними з його підготовкою та святкуванням.
Святу Великодня передує Великий піст, а найсуворішим і багатим на традиції є останній тиждень цього посту – Страсний, що присвячений підготовці святкування. Господарі мали вичистити все від зимового бруду і сміття. Кожен день Страсного тижня має своє особливе значення і був призначений для певних справ.

 20 04 15 strasty

У колекційному зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються чудові зразки антикварної вогнепальної і холодної зброї ХVІІІ – ХІХ ст. Значною мірою вона має «кочубеївське» походження, тобто у свій час належала відомому старовинному козацькому роду Кочубеїв, що отримав рангові землеволодіння на Полтавщині ще у ХVІІ ст. та славився вишуканими предметами оздоблення палацу у Диканьці. Він налічував близько 100 кімнат, «був буквально набитий в окремих кімнатах (кілька віталень, кабінет князя, буфетні приміщення, канцелярія) картинами,… старовинною бронзою,… гобеленами, цінним фарфором, фаянсом, старовинною зброєю…». У 1919 р., розуміючи небезпеку знищення цих цінностей під час визвольних змагань, музейники В. Ф. Ніколаєв та його помічник М. Я. Рудинський вивезли частину «скарбів нації» до музею.

20 04 08 zbroya kochubeiv01

Утвердження радянської влади на початках 20-х рр. ХХ ст. супроводжувалося активним атеїстичним наступом: характерним було закриття храмів, вилучення мистецьких цінностей і культового майна. Релігійні пам’ятки часто ставали жертвою безглуздого руйнування та нищення, або, у кращому разі, їх намагалися використати для антирелігійної пропаганди. Церковні цінності на початку 1920-х рр. передавалися до музейних фондів, а музейні установи розглядалися більшовиками як інструменти ідеологічного впливу на маси, знаряддя пропаганди політики радянського режиму та потрапляли під тотальний контроль більшовицьких каральних органів.

20 04 04 museum01

Ми продовжуємо віртуальне знайомство з експозицією під відкритим небом Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Про головну новину нашого дендропарку вже розповідалось у стрічці подій: вперше зацвіла сортова магнолія Суланжа>׳Біла вишукана׳. Цього моменту довелось чекати аж три роки, та воно було того варте! І хоча квіток лише дві, ми ретельно слідкували за їх розкриттям. Фотолітопис «новонародженої» красуні веде наша садівник Олена Науменко, яка доглядає за рослинами парку навіть в умовах карантину. Ви запитаєте, а чи пахнуть квіти цієї магнолії? Так, вони, дійсно, мають ніжний приємний аромат. Бджоли із задоволенням їх відвідують. Тож сподіваємось, що восени ми зберемо вже власне насіння. До речі, магнолія Суланжа має гібридне походження, тому вирощувати рослини із насіння дуже цікаво – можна отримати нові декоративні форми.

20 04 14 halymon00

Представлені в цьому альбомі унікальні експонати давніх часів — епохи раннього, розвинутого і пізнього середньовіччя та козацької доби — зі збірки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є скарбами матеріальної культури, художнього ремесла, археологічними та нумізматичними реліквіями нашого краю. Всі вони експонуються у «Скарбниці» — постійно діючій експозиції «Унікальні предмети в колекції музею». Більшість із них виявлена експедиціями полтавських археологів — власне музейників, науковців академічних та вузівських пошукових колективів ХХ – початку ХХІ ст., кілька – трапилися фахівцям під час розвідкових обстежень, окремі – знайдені за випадкових обставин.

007

В альбомі «Мальовничі краєвиди Полтавщини» пред-ставлені малярські роботи талановитих мистців: П. І. Волика,   С. М. Гнойового, П. М. Горобця, Д. А. Городничого, О. П. Журбія, О. Ф. Литвина, Г. С. Савчука, А. К. Терещенка, П. П. Шевчука. Більшість полотен художники особисто подарували до мистецького фонду музею. Частина творів походить з великого зібрання (понад 2,5 тис. предметів), що надійшло до закладу від відомого мистецтво-знавця Віталія Ханка у 2019 р.

012

Сьогодні знайомимо вас із ще одним експонатом з фондової колекції музею, який входив до групи богослужбових покровів для священних посудин. Це сюжетний воздух «Тайна вечеря», що символізує Євхаристію. Така композиція зображена на покрові з білого шовку XVII століття. У центрі ‒ Ісус Христос у хітоні, гаптованому срібними і золотними нитками, стоїть за столом, на якому – округлий хліб (проскура) на тарілці і чаша, навколо якої вишиті червоним дрібні хрестики, квіти, зірки, як символи пролитої крові. Тло позаду постаті Спасителя декороване чорним оксамитом для підсилення контрасту. Різнонаправлені стіби створюють відчуття руху, динаміки. Навколо – по кутах – євангелісти у медальйонах з променями, між ними з боків – серафими, згори і знизу – ангели. Лики постатей вишиті шовком. Гаптування технікою «у прикріп за лічбою» поєднане зі «складним подвійним швом», традиційним для Полтавщини.

20 04 13 vozduhy

Продовжуємо нашу віртуальну екскурсію по парку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. І сьогодні познайомимось із форзицією плакучою – посестрою бузку, бирючини, маслини, ясена та жасмину (всі вони належать до родини Маслинових). Батьківщина виду – Північний і Центральний Китай. Рослина названа на честь шотландського ботаніка ХVIII ст. Вільяма Форсайта. У ботанічній літературі чагарник відомий під двома назвами – форсайтія та форзиція. Вони обидві походять від англійської та латинської транскрипції прізвища Форсайт (Forsyth). Коли вперше бачиш форзицію, виникає відчуття, ніби в темній кімнаті включили яскраве світло.

20 04 13 forzyniya00

12 квітня виповнюється 71 рік Катерині Сергіївні Нагірній (Куришко) – олімпійській чемпіонці у веслуванні на байдарці-двійці ХХ Олімпійських ігор 1972 р., заслуженому майстру спорту СРСР.
Історія сходження на спортивний Олімп нашої землячки унікальна й захоплююча. Уродженці невеличкого села Тепле Гадяцького району Полтавської області, з дитинства – працьовитій та відповідальній особистості, судилося підкорити найвідоміші республіканські, всесоюзні та світові спортивні арени. І це при тому, що веслуванням на байдарках вона почала займатися тільки з 17 років, коли приїхала на навчання до Харкова. За дуже короткий час, з 1966 р., коли власне почала відвідувати секцію спортивного товариства «Динамо», де тренерами працювали Михайло та Надія (рідна сестра Катерини) Козлови, до 1972 р. молода спортсменка стала чемпіонкою України (1969 р.), чемпіонкою СРСР (1971 р., 1972 р.) та чемпіонкою світу у складі байдарки-четвірки, а також бронзовою призеркою на байдарці-двійці (1971 р.). Неймовірні успіхи! Такі необхідні для найголовнішої перемоги!

20 04 12 sport nagirna01