Події у музеї
Сьогодні свій день народження святкує директорка Департаменту культури й туризму Полтавської обласної військової адміністрації Ірина Удовиченко
Шановна Ірино Анатоліївно!
Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого дня народження! Зичимо миру, міцного здоров’я, особистого щастя, злагоди, родинного затишку й сімейного добробуту. Нехай завжди Вас супроводжує удача, постійно зігріває тепло людської вдячності, а дні наповнюються радістю, світлом і любов’ю рідних і близьких. Вічної молодості Вашій душі й доброти серцю, здійснення всіх Ваших планів і сподівань!
З повагою, колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського!
Подібні знахідки трапляються нечасто, а на Полтавській землі — й зовсім невідомі. І якщо вони потрапляють до музеїв, то це надзвичайна подія.
Восени 2022 р. управитель одного із фермерських господарств на межі Дніпропетровської і Полтавської областей Микола Задоя, оглядаючи щойно розорану ділянку в заплаві Орелі, натрапив на металевий диск із петелькою, тобто виріб на кшталт покришки до невеличкої посудини.
Насправді подібна річ не жодним чином не стосувалася кухонного начиння. Це побутовий аксесуар, що й досі безвідмовно слугує людству, — дзеркало з відповідним засобом для кріплення (петлею) до поясу або ж торбинки-косметички. Такі люстерка найчастіше мали футляр-чохол із замші. Зовнішня поверхня диску гладка й добре відполірована, могла мати посріблення, і на ній віддзеркалювалося зображення, наприклад, личка степової красуні…
Полтавець Михайло Миколайович Крат, виходець з української старшини Гадяцького полку, усе життя присвятив військовій справі. У молоді роки він служив у війську, геройськи воював на фронтах Першої світової війни, здобув високе звання й став доволі публічною особою. У 1917 р. голос козацької крові покликав його до лав війська Української Народної Республіки (УНР). Під кінець Другої світової війни Михайло Крат нетривалий час служив у складі Українській Національній Армії. У 1945 р. Уряд УНР в екзилі присвоїв йому звання генерал-хорунжого Армії УНР.
Друзі, попри тимчасову недоступність будівлі Полтавського земства й головної експозиції музею ми робимо усе можливе, щоб наше місто мало простір для творення культури й розвитку громади. І завжди радіємо, коли в дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбуваються мистецькі й освітні події.
Тож, можливим організаторам нагадуємо, що завжди допоможемо провести важливу для спільноти подію, а всім підписникам і підписницям — що в нашому дворику постійно діється багато чудового.
Другого серпня шанують пам’ять старозавітного пророка Іллі, який своє життя присвятив служінню Богові. В українській народній традиції він вважається покровителем землеробства. Цього дня рідко не гримить і не дощить, а інколи ллє як із відра («На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь» — прислів’я). І хлібороби пильно слідкують за погодою, бо погожий день їх не порадує — у наступному році буде недорід зернових. А з борошна цьогорічного урожаю на святковий обід у родинах готують пироги, вареники та особливий хліб, який батько розділяв і роздавав строго від найстаршого до наймолодшого члена сім’ї. Традиційно, після Іллі, завершуються жнива («Серпень серп гріє, а воду холодить» — прислів’я), починається озимий посів жита і пшениці («Ходить Ілля на Василя, Носить пугу житяну, Куди махне, жито росте, Жито-пшениця, всяка пашниця» — колядка). Свято Іллі слугує символічною межею, коли літо починає переходити в осінь, а буяння змінюється спокоєм.
Видатний літературознавець, перекладач і письменник Григорій Йосипович Майфет народився 1 серпня 1903 року в містечку Ромни, Полтавської губернії, в родині дрібного канцеляриста. 1913 року сім’я переїхала до Полтави, де Григорій закінчив спершу гімназію імені Сковороди (1920 р.), а потім вступив на фізико-математичний факультет місцевого Інституту народної освіти, який закінчив 1924 року. 1925 року вступив до аспірантури Харківського інституту ім. Т. Г. Шевченка. Тоді ж дебютував як дослідник: стаття «Дані красного письменства про вплив музики на людину в освітленні рефлексології» в журналі «Музика».
Чимало медоносних рослин зростає на території дендропарку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Але найбільшим попитом у різних видів комах користується ехінацея. На рабатці праворуч від входу до парку посаджені ехінацея пурпурова та бліда. Це не лише декоративні, лікарські рослини, а й чудові медоноси. З самого ранку на їх квітах можна побачити чимало охочих солодкого: метеликів, бджіл, джмелів, мух, ос, тощо. Тож наші квіти ехінаціеї гостинно відкриті для комах, немов справжнє кафе для ласунів.
Під час археологічної експедиції Полтавського загону Державного Підприємства Науково - дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» ІА НАН України у 2019 році було здійснено обстеження в басейні річки Тагамлик (території Машівської, Заворсклянської, Малоперещепинської ОТГ Полтавської області з метою підготовки матеріалів до «Зводу пам’яток історії та культури» по Полтавській області. У результаті цих розвідок визначено зосередження поселень черняхівської культури по р. Тагамлик. Знахідки, які походять з поселення Огуївка 2 поряд з с. Козельщина (Машівська територіальна громада Полтавського району Полтавської області) представлені двома фібулами і римською монетою.
Детальніше:Колекція археологічних знахідок з поселення Огуївка
Сьогодні згадуємо ім'я славетного полтавця Стешенка Івана Матвійовича — українського громадського та політичного діяча, педагога, письменника, перекладача, літературознавця, генерального секретаря освіти Української Народної Республіки. Адже рівно 105 років тому в результаті підлої операції більшовиків він загинув.
Народився у багатодітній родині відставного унтер-офіцера й полтавської міщанки. Всі 9 дітей отримали освіту, на яку батько, Матвій Стешенко, не шкодував коштів. Іван Матвійович навчався у Полтавській класичній гімназії у 1882-1892 рр. А у 1896 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У студентські роки входив до мистецького гуртка «Плеяда». Викладав у Київській жіночій гімназії філологічні дисципліни. Також викладав у Фребелівському інституті та на Вищих жіночих курсах. Вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов’янськими мовами. Перекладав зарубіжну поезію.
Хрещення Русі відзначають у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. На державному рівні це свято встановлене в Україні в рамках святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі з 28 липня 2008 року.
Першою відомою спробою офіційної християнізації вважається «Аскольдове хрещення». У 860 році Аскольд першим із київських князів, прийняв нову віру. Пізніше, у 955 р. хрестилася княгиня Ольга. А за князя Володимира Великого почався найпотужніший етап державної християнізації Русі. Хрещення киян, за літописом «Повісті минулих літ» Нестора Літописця, відбувалося 988 р. в Києві на річці Почайні, притоці Дніпра. Відтоді і почалося хрещення людей в інших містах і селах. Християнство як державна релігія Київської Русі остаточно було закріплене силою державної влади упродовж 988 991 рр., але населення ще довго наверталося до нової віри.
|
|
|
28 липня 2023 року Україна вдруге відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.
Цьогоріч День Державності відзначається 28 липня. Але вже наступного року відзначатиметься 15 липня з огляду на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.
Бажаємо завжди вірити у свої сили, поважати один одного, любити свою країну, шанувати нашу історію, пам'ятати усіх, хто героїчно віддав своє життя за Україну та її майбутнє🇺🇦
Слава Україні!