Події

В археологічному зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського особливе місце займають випадкові знахідки, що були у різні роки прийняті у дар або придбані  у приватних осіб, краєзнавців і людей не байдужих до історії рідного Полтавського краю.
Одна з таких знахідок, на наш погляд винятково цінна, надійшла до колекції музею у 1970 р. Саме тоді, житель с. Більськ Котелевського району Андрій Федорович Рудько передав до музею бронзовий перстень, знайдений ним випадково в межах Західного укріплення Більського городища – широко відомої пам’ятки скіфського часу Західної Європи.

20 04 23 persten

Геологія багатогранна і складна наука. Саме із висвітлення питань геологічної будови Полтавщини, її мінерально-сировинних ресурсів, особливостей розвитку органічного світу краю починається експозиція відділу природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. У вітринах залу показані численні зразки гірських порід та мінералів, геологічні, палеогеографічні карти, літологічні колонки, кольорові світлини геологічних пам'яток природи Полтавщини, рештки викопних тварин і, звичайно, кістяк мамонта – візитівка музею.

20 04 23 tutunik

23 квітня 2020 року виповнюється 100 років з Дня народження Григорія Михайловича Тютюнника (23 квітня 1920, с. Шилівка Зіньківського повіту Полтавської губернії ‒ 29 серпня 1961, м. Львів) ‒ український письменник.

У 1938 році Григорій Михайлович закінчив Зіньківську середню школу. У 1938-1941 роках разом з О. Гончаром навчався у Харківському університеті на літературному факультеті, який закінчив у 1946 році.

Iз сивини столiть ти поставала,
Вiнок легенд у коси заплела...
I гордо нарекли тебе ПОЛТАВА,
Пасує мудрiсть до твого чола.
                           Марія Бойко

Запрошуємо всіх бажаючих познайомитися з природними перлинами Полтавщини – заповідними об’єктами та територіями обласного центру.

Давайте всі разом згадаємо яка багата та неймовірна природа нашого міста. Заповідні об’єкти та території Полтави – це відкриті книги, де на кожній сторінці поєднується багатство природи, славне історичне та культурне минуле Полтавщини, закладаються зерна майбутнього розвитку нашої держави, екологічно спрямованої та духовно багатої.

Пам’ятайте: «Природа – такий же унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити – неможливо»(Іван Бородін).

До річниці затвердження концепції "Душпастирської опіки у Збройних Силах України" (22 .04.2014 р.) пропонуємо познайомитись з учасниками майбутньої виставки через візитівки. Виставка буде представлена відвідувачам після закінчення карантину.

20 04 22 kapelany0120 04 22 kapelany0220 04 22 kapelany01

Виповнилося 175 років, відколи на світ з’явився першовідкривач українського палеоліту, археолог, музейник і педагог Федір Іванович Камінський (1845–1891). Він народився у березні 1845 р. у містечку Кежан-Городок Мінської губернії в родині священика – уродженця Переяславщини. Там же закінчив духовне училище. Навчався у Переяславській семінарії, по її закінченні вступив вільнослухачем на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Входив до студентського громадівського гуртка професора В. Б. Антоновича, внаслідок чого захопився археологією. З кінця 1860-х рр. викладав у Переяславі в духовному училищі і приватному жіночому пансіоні.

20 04 23 kamiskiy02

В експозиції 8-го залу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського «Давня Русь і кочівники Х – ХІІІ ст.» відвідувачі не завжди звертають увагу на унікальну знахідку з історичного центру Полтави. І не дивно, адже свинцевий круглий відбиток давньої печатки не відрізняється атрактивністю, а разом із тим містить якісь незрозумілі зображення й грецькі літери. Поряд розміщені речі набагато яскравіші, звісно ж з кольорових металів. Та саме цей невеличкий шматочок свинцю виступає унікальним артефактом, що засвідчує існування на Івановій горі не просто городища, а давньоруського «граду», до якого надсилалися князівські грамоти й розпорядження.

20 04 21 pechatka01

Ми продовжуємо наше віртуальне знайомство із первоцвітами. І сьогодні розповідь піде про ще одну рослину-ефемероїд. Ритм міського життя відгороджує людину від природи, їй нечасто доводиться милуватись буянням рясту, пролісок та інших весняних квітів. Але, коли у парках і скверах з’являються золотаво-жовті, блискучі квітки пшінки весняної, місто сповнюється особливим весняним світлом. Ця рослина дуже рано пробуджується від зимового сну: тільки зійде сніг, на поверхні землі з’являються її округлі листочки.

20 04 20 pshinka00

Серед збірки східних старожитностей Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського важливе місце посідає японська колекція. Своїм витонченим декором привертає увагу невеличкий ніж у кістяних піхвах, що належить до типу «айкуті». У японській термінології словом «айкуті» зветься не конкретній кинджал чи ніж, а стиль монтажу, за якого відсутня цуба, а металевий, кістяний чи просто дерев’яний край руків’я і вустя піхв підігнані таким чином, що злегка заходять одне в одне. Стиль носіння мечів та кинджалів без гарди сягає корінням раннього середньовіччя.

20 04 21 kondratenko nat

В експозиції 7-го залу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського «Літописні слов’яни та Київська Русь» відвідувачі звертають увагу на доволі виразну колекцію сакральних предметів християнського культу Х – ХІІІ ст. З-поміж них, здебільшого виконаних у металі, вирізняється досить скромна керамічна (теракотова) іконка з дещо незвичною назвою «Запевнення Апостола Фоми».

Знавці Закону Божого, віряни і загалом освідчені люди за такою назвою згадують розповіді євангелістів про п’яте явлення Ісуса Христа апостолам та своїм учням у перший день після Воскресіння, що викликало в них невимовну радість. Тільки Фома, з числа дванадцяти апостолів, не був при цьому явленні. Коли учні стали розповідати йому, що бачили воскреслого Господа, то Фома сказав їм: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, то не повірю» (Мк XVI, 14; Лк XXIV, 36–45; Ін XX, 19–25).

20 04 20 ikona01