Події

Серед численних зразків давньої зброї, що презентовані у експозиції залу № 9 «Полтавщина у ХVІІ – ХVІІІ ст.» Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, помітне місце займає найстаріша мисливська рушниця – аркебуза, що має західноєвропейське походження і датується ХVІІ ст. Значний калібр рушниці (16 мм) говорить про те, що з нею полювали на крупного звіра. Для вогнепальної зброї цього періоду було характерне гарне оздоблення окремих її частин. У музейної аркебузи для ложі та прикладу використане горіхове дерево, яке майстерно оздоблене фігурними вставками з рогу та перламутру.

20 05 04 zbroya

Зібрання східних старожитностей посідає важливе місце у колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Витончений декор клинка привертає увагу до одного з японських ножів типу «танто», що за роки свого існування не втратив ані краси, ані смертоносної гостроти. На думку дослідників танто походить від китайської шаблі «цубо-но-тачі», а своє місце серед озброєння самурая займає у період Хейан (782-1184 pp.). Клинок музейного танто прикрашає чудовий малюнок, виконаний штихелем: з одного боку розташована квітуча гілка магнолії

20 05 03 tanto02

Трофейний меч з Манжоу-Го У переддень Дня перемоги у Другій світовій війни особливого статусу набуває військова трофейна зброя, яка зберігається у фондовому зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Поряд із переданими у післявоєнні роки Полтавським військовим комісаріатом зразками німецької вогнепальної зброї, тут зберігаються і подарунки полтавців – трофейні парадні офіцерські шаблі, кортики, ножі. Осібно стоїть військовий трофей полтавця Йосипа Федотовича Ковриги – японський меч типу «кю-гунто» другої половини ХХ ст. Вивчення цього музейного предмету дозволило встановити, що він належить до статутної зброї офіцерського складу держави Маньчжоу-Го, утвореної на території Маньчжурії у березні 1932 р. під протекторатом японської Квантунської армії.

20 05 02 mech01

Планомірне формування збірки церковних старожитностей Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розпочалося 1906 року передачею лубенською меценаткою, засновницею музейної справи в регіоні Катериною Скаржинською (1852-1932) своєї Круглицької збірки. Хранителем етнографічного і церковного відділів Полтавського земського музею на той час став Кость Мощенко (1876-1963), відомий художник, архітектор, етнограф. Його подальші збори і надбання, експонати Полтавського Єпархіального давньосховища, що надійшли у 1915 р. за Першої світової війни, експедиційні знахідки визначних учених-музейників Данила Щербаківського (1877-1927)і Вадима Щербаківського (1876-1957), Валентина Ніколаєва (1889-1973), Михайла Рудинського (1887-1958), Якова Риженка (1892-1974), Никанора Онацького (1874-1937) упродовж першої третини ХХ ст. значно поповнили фондову колекцію. За Другої світової війни церковні раритети частково були вивезені до Німеччини, частково евакуйовані. У 1950-1980-х рр. предмети культу майже не надходили до музейного зібрання через панування атеїстичних поглядів. Збори і формування колекції відновилися вже за часів Української Незалежності.

007

Навесні 2016 р. під час науково-рятівних археологічних робіт на котловані будівництва житлового будинку по вул. Стрітенській, 22 у Полтаві в одній із господарських ям першої половини XVIII ст. (ближче до дна) виявлена доволі незвична для місцевих старожитностей козацької епохи знахідка. Це — рожевоглиняний полив’яний глек з циліндричною, дещо розширеною горловиною, опуклобоким тулубом із пласким дном та виділеним утором. До горловини і тулуба посудини прикріплена плеската профільована широка ручка, з вертикальним коротким виступом-упором зверху і відведеним назовні декоративним гачком з нижнього краю.

20 05 01 glek01

suprenenko

1-го травня відзначає день народження директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Супруненко Олександр Борисович. Немає потреби перелічувати заслужені регалії знаного українского археолога, історіографа та музеєзнавця, видавця, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника, Заслуженого працівника культури України. Найголовніше те, що це мудрий вчитель і керівник, цілісна, чуйна, комунікабельна, весела й творча особистість, яку впродовж багатьох років поважають і по поради якої звертаються в наукових та освітніх колах усієї України.

Шановний Олександре Борисовичу, зичимо Вам міцного здоров’я, особистого щастя, злагоди та чудового настрою, родинного затишку та сімейного добробуту. Нехай Ваш ентузіазм не згасає, а удача ніколи не залишає у відповідальних і важливих справах. Бажаємо Вам сили духу і припливу бадьорості кожен день. Нехай завжди Вас супроводжує вдача, постійно зігріває тепло людської вдячності, а будні і свята наповнюються радістю, світлом та любов’ю рідних та близьких. Вічної молодості Вашій душі та доброти серцю, здійснення всіх Ваших планів та сподівань, оптимізму, реалізації задуманих ідей. Бажаємо успішного ведення справ, приємних і коректних колег, професійної команди.

Нехай Вам таланить на однодумців, доброзичливих і щирих людей, а накопичений життєвий досвід і мудрість допоможуть досягти нових звершень! Вітаємо!!!!

З повагою колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

1 травня вважається святковим днем у 143 країнах світу, однак назви різняться: День праці, Травневий день, Свято весни і праці, Свято встановлення 8-годинного робочого дня тощо. На пострадянському просторі відзначення цього дня тривалий час мало політичне забарвлення. Тому в 2017 р. Верховна Рада України внесла зміни до Кодексу законів про працю. Назву свята модернізували, замінивши «День міжнародної солідарності трударів» на «День праці». Нині політична складова поступово відходить, додатковий вихідний день перетворюється на можливість відпочити та насолодитися приходом весни.

 20 05 01 1may 01

Окрасою зали № 6 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, присвяченої археології краю від доби первісності до епохи раннього середньовіччя, є унікальна стародавня монументальна скульптура, що вособлює образ аскетичного первісного бога-героя завершального етапу раннього бронзового віку.

Ця кам’яна стела виявлена за випадкових обставин у 1973 р. неподалік від насипу кургану на південий захід від с. Фёдоровки Карлівського району Полтавскої обл. Курган знаходився на підвищенні другої тераси лівого берега р. Орчик, у басейні р. Орелі. Навесні 1979 р. скульптура з багатою іконографією, широко відома сьогодні як Федорівський ідол, була перевезена до музею з господарського подвір’я місцевої школи.

20 04 28 fedor idol01

20 04 28 fedor idol01

Протягом 27 березня – 30 квітня цього року ми проводили вікторину «Що ви знаєте про історію Полтавського краю». Дякуємо всім, хто взяв у ній участь.

Найбільшу кількість правильних відповідей надала студентка Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Лариса Козирка. Шановна Ларисо, з приємністю відзначаємо, що ви добре знаєте історію Полтавського краю. Вітаємо з перемогою!

Вам надається право на безкоштовне відвідування нашого музею та безкоштовну екскурсію по розділу експозиції «Полтавщина у ХІХ – на початку ХХ ст.» у будь-який зручний для Вас день по завершенні карантину.

20 04 30 viktoryna polt

Шановні відвідувачі музейного сайту – учасники біологічних вікторин «У царстві птахів» і «Світ ссавців». Ми вам дуже вдячні за участь у вікторині, за вірні, змістовні, цікаві відповіді на запитання. Переможцями вікторини стали Юлія Халимон і Юлія Рибченко.

Запрошуємо вас після закінчення карантину відвідати наш музей, де вам безкоштовно будуть проведені тематичні екскурсії по відділу природи музею, також готові надати вам консультації з питань природи краю та її охорони.

З вдячністю і побажаннями успіхів у вивченні та збереженні природи Полтавщини.