Події

У відділі природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського в 2019 р., з ініціативи та за сприяння директора музею О.Б. Супруненка, з’явився новий експонат – базальтовий валун. Цей зразок (розмір: 69х47х32 см) було виявлено у 2015 р. на глибині 6 м у кар’єрі для вибирання материкового суглинку поблизу с. Покровська Багачка Хорольського району Полтавської області під час археологічних розкопок, проведених в ході реконструкції автодороги М – 03 Київ – Харків – Довжанський. Археологи вивчали побутові і поховальні пам’ятки доби пізнього бронзового віку басейну середньої та нижньої течій Псла, старожитності богуславсько-білозерської археологічної культури та інше, як зазначено В.А. Ромашко та О.Б. Супруненко у збірнику наукових праць «Старожитності Лівобережного Подніпров’я» (2016).
Родовища базальту в межах України відкриті у Рівненській, Закарпатській і Донецькій областях, на Полтавщині покладів немає, тому присутність валунів в межах розкопок можна пояснити перенесенням їх з інших територій потужними водяними потоками або льодовиками у минулі геологічні епохи.

20 05 12 valun01

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського пишається своєю колекцією живописних робіт Горобця Павла Матвійовича, яка нараховує 28 одиниць. Також у колекції представлені його графічні роботи.

Горобець Павло Матвійович (15 (28) січня 1905 року м. Полтава – 25 жовтня 1974 року м. Полтава) – український живописець, пейзажист, художник-журналіст, член АХЧУ (1926), член Спілки художників СРСР. Був учасником Другої світової війни та директором Полтавського художнього музею (1964-1974).

20 04 28 gorobets01

У кінці квітня в Східній долині Полтавського міського парку вже відквітував тюльпан дібровний. Ця рослина занесена до Червоної книги України.

Наявність тюльпана дібровного на цьому схилі свідчить про те, що колись давно він був укритий листяним лісом, дібровою. Відомо, що ця діброва росла в роки Північної війни, тобто на початку ХVIII століття. Пізніше її, очевидно, вирубали – а тюльпан залишився і зберігся до наших днів через кілька століть!

Цікаво, що в інших куточках парку, наприклад, у Шведському лісі, де, здавалося б, привабливе місце для цієї рослини – тюльпана дібровного не зустрінеш. І думається – а чи не пов’язано це з тим, що частину парку біля центрального входу частіше відвідують полтавці?

20 04 27 miskiy park01

Продовжуючи рубрику «Цікаве про експонат», сьогодні знайомимо вас із ще одним експонатом з фондової колекції музею. Плахта – старовинний український поясний одяг, що складається з чотирикутного шматка тканини, який обгортають навколо талії. Вона замінює спідницю. Подібний, платовий, одяг на території України носили здавна, ще за часів Київської Русі. Найбільш пишно його оздоблювали в часи козацької доби, коли для жіноцтва з верстви козацької старшини плахти гаптували шовком і золотом. Святкова плахта-станок (Тк 5979 ПКМ 66127), виткана з вовни на бавовняній основі, у 1880-ті роки належала родині Івчинків з с. Лютенські Будища Зіньківського повіту. Візерунок її складають червоні, білі, зелені, сині, малинові та фіолетові прямокутники-клітинки, які символізують розоране поле. Різнокольорові цятки по центру клітинок уособлюють зерно, яким засіяли землю. Таким чином, одягаючи плахту, за уявленнями наших предків, жінка оберігає власну здатність до продовження роду.

20 04 27 plahta01

Проводи (також Гробки, Діди, Красна Гірка, Поминальні дні, Поминки, Провідки, Провідна неділя, Могилки, Радуниця) – друга неділя після Великодня, яка в українській традиції є поминальною за померлими родичами. Традиції Радуниці походять з доби язичництва і тісно пов’язані з давнім культом предків. Після введення християнства у Київській Русі язичницькі традиції наклались на христианські, бо духовенство не в змозі було повністю стати на заваді старим традиціям. Водночас, відмічання було зведене до одного дня –другої неділі після Великодня і включало лише поминання померлих родичів. Будь-які інші дії (тризни та веселощі, характерні для давніх часів) жорстко засуджувались.

20 04 provody01

26 квітня 1986 року в Україні сталася трагедія планетарного масштабу – аварія на Чорнобильській АЕС, яка зачепила долю кожного українця.

На ліквідацію наслідків катастрофи були кинуті величезні сили й засоби. Лише з Полтавщини в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь 17 тис. чоловік.

26 квітня цього року виповнюється 130 років від Дня народження Миколи Костянтиновича Зерова (1890 - 1937) - українського поета, літературознавця, критика, перекладача античної поезії. У Полтавській області існує добра традиція - увічнювати пам'ять видатних земляків. На батьківщині Миколи Костянтиновича, в місті Зіньків,  на будинку, де мешкала родина Зерових, у 2007 році встановили меморіальну дошку на честь  братів Миколи та Дмитра (1895 - 1971).

20 04 26 zerov bud01

26 квітня 2020 р. виповнюється 130 років від дня народження видатного українського поета й літературознавця, талановитого перекладача давньоримської поезії, лідера «неокласиків» та майстра сонетної форми Миколи Костянтиновича Зерова.

Народився він 26 квітня 1890 р. у місті Зінькові на Полтавщині. Після закінчення двокласної Зіньківської школи, де його однокласником був Павло Губенко (пізніше відомий як Остап Вишня), навчався в Охтирській та Першій Київській гімназіях, згодом – на історико-філологічному факультеті Київського університету. Тут майбутній письменник здобув фундаментальні знання античних та європейських мов і літератур, що значно вплинуло на формування його поетичного дару.

20 04 26 zerov bibl01

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігаються досить цікаві предмети, виявлені у рештках погребу кінця XVIII – початку ХІХ ст., що належав одній із сусідніх з північного боку садиб, розташованих біля оселі класика нової українського літератури і визначного полтавця І. П. Котляревського (1769–1838). Їх виявили під час науково-рятівних розкопок влітку 2012 року в ході реконтрукції сучасного ресторану «Лілея» за 50 метрів від добре знаного пам’ятника Полтавській галушці.

 20 04 25 kalyav01

Полтавське міське середовище доволі гармонійне і цілісне у своєму архітектурному образі. За півтора століття аристократичний російський класицизм початку ХІХ плавно трансформувався у неоренесансні, почасти еклектичні, прояви у забудові капіталістичного міста, а після руйнувань Другої світової війни виразно віддзеркалився у радянських класицистичних новобудовах. Про сплеск української національної архітектури на початку ХХ сторіччя нагадують окремі матеріальні відголоски   пам’ятники та будинки, котрі і тепер сприймаються специфічними вкрапленнями та не конкурують з домінуючою стилістикою. Тривалий час повоєнна архітектурна Полтава наповнювалася будівлями, спроектованими у дусі радянського класицизму.

20 04 25 modern