Акварелі Миколи Філянського

І голос літ моїх я чую над собою,
І в гай, мій рідний гай, я сам собі іду,
І там між сонних квіт, над сонною водою
І слухаю і жду.

Малюнків Миколи Григоровича Філянського (1873–1938) збереглося небагато. Більша частина його архіву загинула під час Другої світової війни (1939–1945). Полтавський літературознавець Петро Петрович Ротач на початку ХХІ ст. передав на зберігання до Полтавського краєзнавчого музею бібліотеку з цінними раритетами, добірку архівних матеріалів та художні роботи Миколи Філянського. Вони зберігалися у доньки поета Ірини Миколаївни Павловської-Філянської.
Фонди ПКМВК збагатилися двома малюнками Миколи Григоровича «На Пслі біля Яресьок» та «Старокиївські мури». Упродовж 1930-х рр. художник створив кілька акварельних циклів: «Дніпровське будівництво», «Яреськівські краєвиди», «Архітектурні пам’ятки Києва». Роботи з музейної колекції презентують останні два цикли.
Мальовниче полтавське село на Пслі Яреськи (Шишаччина) посідало чільне місце у житті та творчій діяльності Миколи Філянського. Він уподобав його ще за студентських років і відтоді майже щоліта бував там до кінця життя.
Художник зобразив не раз бачену, рідну і добре знайому місцевість — заплаву ріки Псел неподалік від Яресьок. Її пологі піщані береги поросли тінистими смарагдовими дібровами, які на дальньому плані переходять у сизувато-синій серпанок. Мінімалізм ліній, м’які тонові переходи створюють відчуття вихопленості конкретної миті, замилування простими принадами річкових ландшафтів. Пейзажна замальовка оживлена спокійною водяною гладдю ріки, що віддзеркалює оточуючий простір: прибережну рослинність та небосхил; своїм сіруватим кольором вона відтіняє літню темну зелень дерев. Думки про самотність та меланхолійність навіває одинока тополя на лівому плані, що відбивається у воді. Захмареність аквареліст зобразив напівпрозорими клаптиками блакиті, що окреслюють не зафарбовані хмарини. Таким чином, світлий тон неба врівноважує загальну колористику пейзажу, підтримує думку про погожу літню днину.
У 1936 р. розгорнулася реконструкція Державного культурно-історичного заповідника «Всеукраїнське музейне містечко», і Миколі Філянському доручили «проводити зарисовки об’єктів мистецтва та пам’яток старовини в межах території містечка та старої Лаврської фортеці». На етюді з музейної колекції міститься автограф та дата «1937».
Для зображення осіннього дня художник використав відповідну кольорову гаму: синьо-сіру, відтінену жовто-червоними барвами. Композиційний вузол малюнку — церковні бані — розміщений у глибокій перспективі, погляд глядача до нього спрямовують храмові мури, між якими є прохід. Другорядними елементами, що увиразнюють пейзаж, виступають дерева: частина з них укриті пожовклим листям, окремі — з оголеним гіллям. Простір на передньому плані порослий сизо-зеленою травою. Довершує композицію захмарене осіннє небо.
Саме художні роботи Миколи Григоровича, з одного боку, розкривають його мистецький хист, з іншого, дарують змогу зрозуміти як людину. Етюди Миколи Григоровича Філянського сповнені внутрішнього спокою, одухотвореності, заглибленості в себе, що не змогла б у них вкласти людина іншої вдачі.

20 03 25 filyanskiy01

20 03 25 filyanskiy01