Волков Василь Олексійович

2 квітня 2020 р. виповнюється 180 років від дня народження Василя Олексійовича Волкова (21 березня (2 квітня) 1840 р., м. Санкт-Петербург ‒ 22 квітня (5 травня) 1907 р., м. Полтава) ‒ художник-передвижник. З 18 років навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, у 1861 р. отримав звання учителя малювання в гімназіях. А у 1867 р. за акварельний портрет помічника інспектора Академії Полякова отримав звання класного художника 3 ступеня. По закінченні Академії у 1868 р. перебрався до Полтави, де викладав малювання в Інституті шляхетних дівчат (1875-1898) та Петровському Полтавському кадетському корпусі (1879-1907), мав власну художню студію.

Працював Василь Олексійович у різних жанрах ‒ портретному, побутовому, історичному. Був членом Товариства російських акварелістів (1865), Товариства пересувних художніх виставок (1898-1901), а також Головою оргкомітету виставки з нагоди відкриття пам’ятника Івану Петровичу Котляревському в Полтаві (1903). Раніше у співавторстві зі своїм учнем скульптором Леонідом Позеном Волков розробив ескіз надгробку на могилі         І. П. Котляревського. Являє собою чотиригранний обеліск з чорного мармуру на фігурному постаменті. На фасадній стороні ‒ барельєфне зображення обличчя Котляревського в лавровому вінку (відлите учнями земського ремісничого училища). Нижче ‒ вірш Т. Г. Шевченка. Обеліск був увінчаний хрестом. Пам’ятник відкрито 1898 р.

За викладацькою роботою залишалось не так багато часу для творчості. Були і замовлення від яких не можна було відмовитись: портрети Олександра ІІ та Олександра ІІІ, великих князів, всіх директорів кадетського корпусу. Із задоволенням художник пише портрети колег-передвижників М. Ярошенка та Л. Позена, своїх донечок Антоніни та Юлії. Відома його робота «Українець» (1872).

Волков створив цикл картин про М. В. Гоголя ‒ «Гоголь слухає лірника» (три варіанти: 1882, 1892, 1902 рр.), «Гоголь у Василівці» (1902). Однією із загадковіших його картин є «Петро І відвідує в тюрмі наказного гетьмана Павла Полуботка в 1724 р.», в якій він зобразив момент, коли за легендою, Полуботок кинув цареві фразу «Скоро, дуже скоро суд Божий розсудить Петра з Павлом!» Тривалий час ця картина була відома лише у копії Я. Вінглянського ‒ 1911 р., доля оригіналу невідома.

Серед пейзажів відомі ‒ «Стрітенська церква в Полтаві», «Околиці Полтави» (1876), «Павленки» (1878).

Василь Олексійович у дуже вузьких колах був визнаним майстром мініатюри (різьбяр по слоновій кістці). Його медальйони були в колекції князів Кочубеїв.

Роботи Волкова зберігаються у Полтавському художньому та краєзнавчому музеях, ЦДАМЛМ, Музеї-садибі «Абрамцево» (побл. Москви).

Похований художник у Полтаві на Монастирському кладовищі, проте могила втрачена.

20 04 02 volkov01 20 04 02 volkov02

20 04 02 volkov03