У гості до первоцвітів

Ми продовжуємо нашу віртуальну екскурсію і сьогодні помандруємо на глинисті пагорби та яри чи до берега найближчої річки, де навесні спалахують золотистим блиском, немов маленькі сонечка, жовті вогники – суцвіття підбілу звичайного. У народі рослину називають мати-й-мачуха завдяки листкам. Зверху вони яскраво-зелені, блискучі, холодом віє від їх поверхні, як від погляду злої мачухи. Зісподу ж – пухнасті, білі і, хоч схована ця сторона від сонця, проте вона завжди тепла, як ніжні руки рідної матусі. Наукова назва рослини Tussilago у перекладі з латини означає «кашель», бо здавна підбіл використовується для лікування захворювань дихальних шляхів. Ось яку віршовану загадку про рослину склала старший науковий співробітник музею Олена Халимон:

20 04 10 pervocvit01

20 04 10 pervocvit01

 

Листок чудовий у рослини:
Блищить на сонці зверху він,
А перевернеш – знизу білий,
Повстистий і м’який.
Якщо так сталось, застудився,
Щоб втамувати кашель, жар,
Візьми рослину цю цілющу
І випий з неї ти відвар.

Рослина має довге повзуче кореневище. Цікаво, що квіткові і листяні бруньки утворюються на ньому нарізно. Першими з початком танення снігу у березні чи квітні виростають стебла-квітконоси, вкриті коричневими лусочками й дрібними волосками, які на верхівці утворюють яскраво-жовті суцвіття – кошики.

20 04 10 pervocvit01

20 04 10 pervocvit01

20 04 10 pervocvit01

20 04 10 pervocvit01

20 04 10 pervocvit01

По краю кошика у декілька рядів розташовані язичкові маточкові плідні квіти, а в середині – трубчасті, вони двостатеві, але неплідні (Фото 006, 007). Суцвіття підбілу мають властивості біологічного годинника та барометру: закриваються близько 17 години, а якщо буде дощ – зовсім не розкриваються. На кінець цвітіння квітконосне стебло дуже видовжується, поникає, а на місці суцвіть утворюються білі пухнасті «голівки», в яких міститься чимало сім’янок з чубчиками-летючками. За допомогою вітру вони розносяться на значні відстані. Англійці називають рослину «син поперед батька», бо листки у мати-й-мачухи утворюються тільки після цвітіння. Влітку листя розростається, рясно вкриваючи собою днища ярів, глинисті схили. До речі, древні римляни використовували підбіл як надійний вказівник близького залягання ґрунтових вод під час риття колодязів. Восени листки буріють і поступово відмирають. До цього часу багаторічне кореневище вже цілком підготовлене до зими, йому не страшні люті морози. А навесні воно дасть життя новим рослинкам і знову спалахнуть на схилах яскраві квіти-кошики підбілу звичайного.

20 04 10 pervocvit01

20 04 10 pervocvit01

20 04 10 pervocvit01

(Далі буде).