Міжнародний день звільнення в’язнів нацистських концтаборів – пам’ятна дата, що відзначається громадськими організаціями та окремими органами влади в Україні та деяких колишніх республіках СРСР 11 квітня на честь події, яка мала місце цього дня у 1945 р., коли в’язні концтабору Бухенвальд почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.
11 квітня – день входження військ США на територію концтабору Бухенвальд – дата, коли відзначається Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів.
У вересні 1943 р. було звільнено в’язнів Дулагу № 160, більше відомого як «Хорольська яма», який знаходився у м. Хорол на території цегельного заводу. Існував з 20 вересня 1941 по 19 вересня 1943 рр. і використовувався як збірний та пересильний табір для утримання військовополонених та інтернованих цивільних громадян.
Першими в’язнями табору стали бійці та командири Червоної Армії, які потрапили у полон у середині вересня 1941 р. внаслідок оточення військ Південно-Західного фронту.
Основним місцем утримання військовополонених був кар’єр заводу глибиною 3 – 4 метри. По краю мав огорожу з колючого дроту, а по периметру – сторожові вишки. Табором керувала німецька адміністрація. Відділення табору існували у деяких селах Хорольського району – у Мелюшках, Софиному, Покровській Багачці, де в’язнів задіювали на сільськогосподарських роботах. У с. Ялосовецьке в’язнів використовували для утримання в належному стані доріг.
В’язнями Дулагу № 160 були: доцент Київського художнього інституту Микола Рокитський, київський архітектор Михайло Гречина, відомий вчений-геолог, дослідник Середньої Азії Михайло Капельгородський, піаніст Борис Давидов з м. Київ, професор Альтшулер із м. Мінськ (Білорусь), художники Є. Кобитєв та О. Різниченко, архітектор А. Оверчук, лікар Л. Орловський, письменник Дмитро Бедзик, композитори Платон і Георгій Майбороди.
З весни 1942 р. табір став постачальником робочої сили для Німеччини. Також є відомості, що головний лікар табору Фрюхте проводив медичні експерименти на в’язнях.
На території цегельного заводу, де знаходився табір, пам’ятний знак не встановлено.
Пам’ять закатованих у таборі увічнено у центральній частині міста, по вулиці Небесної Сотні, встановлено пам’ятник.
Автори меморіалу – скульптори М. Грицюк, Ю. Синькевич; архітектори: А. Сніцарьов, О. Стукалов, Ю. Чеканюк.