Фортечна рушниця зразка 1839 р. Бельгія – Російська імперія. Перша половина ХІХ століття

Фортечні рушниці є цінним історичним джерелом, що відображає еволюцію ручної вогнепальної зброї, розвиток військової думки, пошук нових конструктивних рішень у збройовому виробництві.

Назва «фортечна рушниця» вказує на призначення подібної зброї, а саме захист фортець. Це важкі, потужні рушниці, що встановлювались на фортечних стінах і через вікна та амбразури відкривали потужний вогонь по ворогу на дистанціях, що були недосяжними для звичайної стройової зброї. Атакуючі, в свою чергу, також могли використовувати подібну зброю для ефективної стрільби по стінах фортеці з віддаленої відстані.

У архіві фондів збереглися відомості про те, що рушниця побувала в евакуації разом з іншою зброєю, відправленою у 1941 р. до м. Уфа (Росія) та була реевакуйована у 1946 р. На дні ствольної коробки нанесено клеймо «GILLES J. MARIETTE», На нижню частину – клеймо контролера у вигляді літери «В» під короною, а також цифрові позначки. На дошці замка вибито клеймо: «P.J. MATHERBE A LIEGE. 1837».

Великі, важкі рушниці, що отримали назву фортечних, у Франції існували здавна. Вони поступово вдосконалювались у конструктивному відношенні, але у XVIII столітті їх розвиток дещо призупинився.

У роки Першої світової війни новітні модифікації фортечних рушниць досить успішно боролися вже з бронетехнікою. Пізніше, у 20-х – 40-х роках ХХ століття фортечні рушниці еволюціонували у протитанкові рушниці, а у 1980-х роках – у великокаліберні снайперські гвинтівки.

Нова рубрика «Музей з Вами, навіть коли його двері зачинені: Колекції. Інтерактиви. Цікаві теми. Наукові новинки. Онлайн-альбоми», під хештегом #behindthescenes #музейзсередини

20 04 18 prohvatilo rushnytsa