Пам’ятки археології нашого краю

До Міжнародного Дня пам’яток та історичних місць

Найбільший степовий курган Полтавщини

На теренах Полтавської області на сьогодні ще збереглося більше десяти тисяч насипів стародавніх поховальних споруд – курганів. Переважна більшість із них дуже або вщент розорані, тому від насипів збереглися лише останці, що незначними пагорбами здіймаються серез безмежжя ланів, позначаючи найвищі точки підвищень і мисів високих берегів річок чи вододілів. Правда, збереглися й величні, досі задерновані поодинокі кургани, споруджені впродовж енеоліту – бронзового віку вздовж головних водних артерій краю.

З-поміж таких — величезний насип у пониззі Псла — Селівестрів горб чи Селівестрова могила. Знаходиться він за 1,1 км на північний захід від околиці села Йосипівки Пісківської сільської ради Козельщинського району, майже за 1,0 км на південь від сусіднього с. Книшівки. Займає підвищення другої тераси лівого берега р. Псел, відділене від села рештками давньої стариці. Насип в оточенні решток групи невеликих курганів тяжіє до пануючої за висотою частини розораного пагорбу, видовженого у меридіональному напрямку більше ніж на 1 км на захід від автомобільної дороги ст. Потоки – Решетилівка.

Величезний курган відомий за картографічними матеріалами другої половини ХХ ст., позначений на сучасних крупномасштабних топографічних картах, з відносною висотою в 9 м. Обстежувався 1987 р. археологами І. М. Мельниковою та 2007 р. В. В. Шерстюком. Останній виявив неподалік ще два розорані насипи і курганоподібні підвищення з північно-східного боку, об’єднавши їх до складу групи І. Розвідками О. Б. Супруненка навесні 2015 р. був уточнений склад стародавнього могильника з семи курганів. Розповіді старожилів засвідчили, що найбільший курган має власну назву — Селівестрів горб чи Селівестрова могила, котра пов’язується з ім’ям власника навколишніх земель і хутора початку ХХ ст., свого часу розташованого дещо північніше.

Найбільший курган групи (Селівестрів горб) має округлу в плані, дещо видовжену з північного заходу на південний схід, незначно сплощену в перетині напівкулясту форму, з виділеним уступом вздовж першої третини висоти підвищення – давньої добудови зі сплощеною вершиною. Висота насипу за результатами нівелювання — 8,1 м, діаметр — 58 х 62 м. Він задернований, в основі схилів наявні поодинокі дерева і кущі. Поли оборані на 5–7 м, часом утворюючи уступи, отже, реальний діаметр кургану у давнину наближався до 70 м. На поверхні відсутні горбки могил будь-яких кладовищ.

Вершина кургану сплощена. На утвореному таким чином майданчику, з південно-західного боку, знаходиться округлої форми скарбошукацька яма, глибиною 2,5 м, влаштована 10 років тому. В стінках шурфа на глибині 1,5 м простежувалися рештки перебитого грабіжниками і зруйнованого поховання із залишками конструкції носилок на двох дерев’яних брусах, вірогідно, сарматського часу. В основі шурф натикався на щільний ґрунт поверхні вершини одного з давніх насипів доби бронзового віку. Викид з грабіжницької ями скинутий на південно-східну полу і схил кургану. В ньому після грабіжників знайдено кілька уламків ліпного посуду сарматської доби. На насипу відзначена наявність скупчень першоцвітів та інших угруповань рідкісної степової рослинності.

Сусідні розорані кургани групи розташовані за 40–180 м на північний захід і північний схід від найбільшого. Їх висота — 0,25–0,70 м, діаметри — від 10 до 33 м. Археологічні розкопки цих курганів не проводилися.

Група насипів є виразною пам’яткою історичного ландшафту, в якій великий курган — по-праву, виступає найбільшим поховальним об’єктом не тільки Козельщинського району, а й всієї передстепової і степової частини лівобережного півдня Полтавщини. Наявність пласкої верхівки зближує його за виглядом із курганами-святилищами раннього бронзового віку, на зразок Молочанського у Приазов’ї чи дослідженого в околицях Єристівського кар’єру 2016 р. Ємцівського. Отже, курган має містити під насипом нечисленні поховальні комплекси, різні жертовні ями і рештки пожертв (залишки тварин) доби родового ладу здебільшого ямної та катакомбних культур бронзового віку. Проте, подібні здогадки мають бути підтверджені лише повномасштабними стаціонарними розкопками, які поки що або й взагалі здійснювати недоцільно. Курган повинен залишитися не тільки пам’яткою археології, а й об’єктом історичного ландшафту, що нагадуватиме прийдешнім поколінням про перебіг історичних процесів й особливості життя на цій землі 5 – 6 тисяч років тому.

20 04 18 momument day01

20 04 18 momument day01

Майдан «Громова могила»

Ще одним типом археологічних об’єктів Полтавщини є майдани – кургани доби раннього залізного віку, розроблені на селітру промисловцями козацької епохи, здебільшого XVII ст.

Один із таких майданів розташований за 0,5 км на північний схід від с. Лозьки Козельщинської селищної ради Козельщинського району, за 3,3 км на південний схід від с-ща Козельщина. Він здіймається на вершині пагорба за 95 м на південь від шосе «Олександрія — Полтава», навпроти автобусної зупинки «68-й км».

Відомий із картографічних матеріалів середини ХІХ ст., на яких позначений як «Мог. Громова», з абсолютною висотою 65,64 саж. 1888 р. його оглядали учасники Докучаєвської ґрунтознавчої експедиції, зокрема А. Р. Ферхмін. Майдан обстежувався археологами І. С. Мельниковою 1986 р., у 2013 та 2014 рр. Ю. О. Пуголовком і О. Б. Супруненком. За наслідками останніх робіт і підготовленою обліковою документацією останець насипу включений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка археології та історії місцевого значення (охоронний № 4725-Пл).

Знаходиться за 0,5 км на північний схід від с. Лозьки, на пануючому над околом вододільному підвищенні рр. Рудьки і Сухого Кобелячка (басейни Псла і Дніпра), займаючи вершину найвищого в районі підвищення, з абсолютною висотою 150,8 м у Балтійській системі вимірів, що перетинається автотрасою, за 1,27 км на схід від повороту шосе на с-ще Козельщину.

Майдан — це рештки насипу великого кургану доби раннього залізного віку, вірогідно, скіфської епохи, спорудженого на вододілі і розробленого на селітру у XVII ст.

Зберігся задернований округлий в плані останець заввишки близько 5,6 м та розмірами 58 х 75 м в основі. Він має у центрі круглу в плані, напівкулясту за формою перетину яму, завглибшки більше 5 м і діаметром близько 32 м, розташовану посередині, стінки якої розширюються до вершини. Рештки масиву насипу навкруги з напільного боку оточує смуга злежаних відвалів вийнятого ґрунту шириною 2–10 м, що здіймається над сучасною денною поверхнею підвищення в основі піл на 0,4–0,8 м. Від неї з північного сходу і північного заходу, південного заходу та південного сходу відходять заорані «вуса» — оплилі відвали ґрунту завдовжки 30–47 м і шириною 15 – 30 м.

З меридіональних і широтних боків край вершини кільця насипу помітні неширокі проходи (2–3 м, глибина 1,5–3 м), котрі слугували для виносу чи вивезення ґрунту під час його заготовки й вибирання селітроварниками.

Зі східного і частково північного боків рештки відвалів та краї насипу на 3–6 м пошкоджені вибиранням ґрунту, в тому числі під час влаштування складу мінеральних добрив у 1970-ті рр.

Задернована площа останця насипу складає 0,34 га, розорана частина відвалів — перевищує 0,4 га. Загальна площа споруди становить більше 0,74 га.

На поверхні помітні сліди ям, в тому числі від демонтованого тригопункту, вузьких траншей окопів Другої світової війни. Південна частина відвалів і місця найбільших порушень насипу поросли кущами. Зі східного боку в основі залишені кілька бетонних блоків та брили граніту від решток колишнього складу.

З південного боку до піл майдану примикає лісосмуга, за якою прокладений магістральний газопровід «Шебелінка – Кременчук – Кривий Ріг» та польова дорога до села. З інших боків поли оборюються.

Зі знахідок, виявлених на відвалах — кілька фрагментів гончарного сіроглиняного посуду з сірою поверхнею і світлоглиняного із розписами ангобами, стінки оранжевоглиняних амфор й уламки ліпного горщика скіфського часу.

Археологічні розкопки майдана не проводилися.

За переказами, власна назва майдану, відома ще з ХІХ ст., пов’язана з частими ударами блискавок у рукотворне підвищення. Художній опис решток поховальної та промислової споруди вміщений у романі видатного українського письменника-земляка Олеся Терентійовича Гончара (1918 – 1995) «Твоя зоря» (1980 р.). До речі, письменник у дитячі роки любив спускатися з насипу та по схилу від нього на санчатах.

Майдан є рештками значної поховальної пам’ятки доби раннього залізного віку і місцем селітряного виробництва козацької епохи, ландшафтною домінантою та найвищою точкою Козельщинського району, виразним об’єктом історичного ландшафту. За образним висловом О. Т. Гончара, він виступає «своєрідним маяком серед безбережжя наших степів». На сьогодні ця пам’ятка доступна для огляду з автотраси і має використовуватися з екскурсійною метою.

Детальніше про обидві пам’ятки:

Макаренко Николай. Городища и курганы Полтавской губернии: (сборник топографических сведений). – Полтава: Тип. Т-ва Печат. Дела, 1917. – С. 67; Гончар Олесь. Твоя зоря: роман. — К.: Рад. письменник, 1980. — С. 103; Полтавщина: енциклопедичний довідник / [за ред А. В. Кудрицького]. — К.: Українська енциклопедія, 1992. — С. 807; Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Козельщинський район / [упорядн., наук. ред. В. О. Мокляк, передм. В. О. Мокляка, О. Б. Супруненка]. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2015. – С. 219–221, 250–252.

20 04 18 momument day03

1. Майдан «Громова могила». План.

Умовні позначення: 1 — майдан; 2 — бетонні блоки і брили граніту; 3 — канави; 4 — обрив; 5 — лісонасадження; 6 — кущі; 7 — задерновані ділянки. Рожевим кольором показана охоронна зона споруди.

20 04 18 momument day03

2. Майдан «Громова могила» на космічному фотознімку.

20 04 18 momument day033. Майдан «Громова могила». З північного заходу.

20 04 18 momument day03

4. Майдан «Громова могила». Заглибина в центрі насипу.

Кургани збереглися і в Полтаві

Рештки досить виразного археологічного комплексу – групи курганів доби раннього залізного віку, вірогідно, скіфського часу (VII — IV ст. до н. е.) – збереглися і на території Полтавської міської ради, в Київському районі міста.

Визнані як пам’ятки археології рішенням позачергової 58-ї сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 21.10.2010 р. «Про затвердження Списку об’єктів культурної спадщини» (п. 9), 2019 р. за наказом Міністерства культури України отримали статус пам’ятки місцевого значення.

Група курганів знаходиться на виступі плато правого корінного берега р. Ворскли у північно-східній частині селища Дальні Яківці (одного з мікрорайонів Полтави), південніше старого Яківчанського кладовища. Кургани розташовані меридіональним ланцюжком на відстані понад 0,2 км по обидва боки вул. Нагірної (поряд із садибами №№ 1 – 7) вздовж долини річки. Висота плато над рівнем заплави — 72 м, абсолютна його висота поряд із групою — 156,4 м у Балтійській системі вимірів. Кургани складають компактну групу, що свого часу була значнішим некрополем і займала вершину пануючого підвищення плато в межах парку видатного лікаря-хірурга та громадського діяча М. В. Скліфосовського (1836 – 1904).

Група у складі 7-ми насипів та одного зруйнованого кургану висотою 0,3–2,8 м і діаметрами 12–35 м знаходиться у межах сучасної приватної та комунальної забудови: три з них повністю або частково задерновані, два — поросли деревами і чагарниками, три — розорюються під городи. Три більші насипи майже зі всіх боків оточені садибами, городами чи парканами, два — пошкоджені при влаштуванні асфальтового полотна вул. Нагірної, один — майже зруйнований вибиранням ґрунту на поч. ХХ ст. і в 1980-х рр.

Зокрема, задернований курган № 1 висотою 1,2 м та діаметром близько 20 м знаходиться на подвір’ї Філіалу бібліотеки для дітей № 11 Центральної бібліотечної системи м. Полтави, по вул. Нагірній, 1 — колишнього мисливського будиночка М. В. Скліфосовського. Його східна пола знищена влаштуванням вулиці. Курган № 2 заввишки 2,1 м і діаметром 32 м зайнятий заростями кущів бузку, одна з піл — флігелем садиби по вул. Нагірній, 3. Має напівкулясту у перетині, округлу в плані форму. На початку ХХ ст. на кургані стояла альтанка М. В. Скліфосовського, де не раз відпочивали господар і відомі полтавці.

Курган № 3 висотою 2,8 м і діаметром 35 м зберігся задернованим, поріс деревами і кущами. У перетині — напівкулястий, круглий — в плані, зі слідами заглибини рівчака навколо. На вершині міститься дитяче поховання 1960-х рр., є невеликі ямки. Курган займає вимежувану ділянку прямокутної форми між садибами та городами по вул. Колосковій, 2/6 і Скіфській, 1.

Зруйнований на початку ХХ ст. насип № 4, що містився навпроти кол. земської школи, зберігся незначним підвищенням діаметром в 20 м. Ґрунт з нього у 1980-ті рр. був вивезений до Могили російських воїнів, полеглих на Полі Полтавської битви. З кургану походить залізний кинджал скіфського часу, що зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї. Є відомості про виявлені рештки дерев’яного накатника поховання скіфської доби. Наразі західна пола знаходиться під проїжджою частиною провулку, східна — розтягнута влаштуванням господарських будівель садиби.

Група насипів над похованнями — рештки некрополю скіфського часу з великими курганами — один з кількох наразі збережених археологічних комплексів у межах міста. Кургани мають меморіальне значення як археологічні об’єкти, що знаходилися на садибі М. В. Скліфосовського, і з якими було пов’язане функціонування окремих її споруд. Наявність курганів у Яківцях в 1990-х рр. стала приводом до появи у Полтаві окремої вулиці — Скіфської, розташованої неподалік (на захід) від комплексу.

Детальніше про комплексну пам’ятку див.:

Супруненко О. Б. Матеріали до археологічної карти Нижнього Поворскля // Пам’ятки археології Полтавщини: зб. н. пр. — Полтава, 1991. — С. 25. — Рис. 9: 1; Кулатова І. М., Супруненко О. Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви» // Північна війна та її наслідки для України: зб. н. пр. — Полтава: ІКЗ «Поле Полтавської битви», 1992. — Вип. 1. — С. 36; Супруненко О. Б. На землі Полтавській: пам’ятки археології Полтави та околиць. — Полтава: Археологія, 1998. — 158 с.; Полтава: історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, 1999. — 280, 24 с.; Супруненко О. Б., Пуголовок Ю. О. Археологічні розвідки у м. Полтава та Полтавському районі // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава: Археологія, 2005. — № 1-2 (17-18). — С. 136–137.

20 04 18 momument day07

20 04 18 momument day07

20 04 18 momument day07

20 04 18 momument day07

20 04 18 momument day07

20 04 18 momument day07

20 04 18 momument day07