Пшінка весняна

Ми продовжуємо наше віртуальне знайомство із первоцвітами. І сьогодні розповідь піде про ще одну рослину-ефемероїд. Ритм міського життя відгороджує людину від природи, їй нечасто доводиться милуватись буянням рясту, пролісок та інших весняних квітів. Але, коли у парках і скверах з’являються золотаво-жовті, блискучі квітки пшінки весняної, місто сповнюється особливим весняним світлом.

20 04 20 pshinka01

20 04 20 pshinka01

20 04 20 pshinka01

20 04 20 pshinka01

20 04 20 pshinka01

Ця рослина дуже рано пробуджується від зимового сну: тільки зійде сніг, на поверхні землі з’являються її округлі листочки. Вона є посестрою жовтеців, сокирок, горицвітів, анемон, бо належить із ними до однієї родини Жовтецевих. Під землею у пшінки знаходиться справжня комора поживних речовин – бульбовидно потовщені корені. Саме завдяки їм рослина отримала латинську назву роду – Ficaria, що в перекладі означає «фікус», так називали винну ягоду (фігу). Молоденькі плоди останньої і бульбокорені пшінки дещо схожі за формою. Завдяки підземним запасам рослина здатна рости під снігом і навіть формувати бутони! Численні народні назви вказують на особливості будови, місцезростання та використання пшінки: барабольчик, маслянка, жабник, заячий салат, салатник, чистяк, пшеничка. Квітки рослини можуть слугувати годинником і барометром: у дощову погоду та на ніч вони закриваються, зберігаючи тепло та захищаючи пилок від вологи. Закриті квітки майже непомітні, бо ззовні вони мають зелені чашолистки.

20 04 20 pshinka01

20 04 20 pshinka01

20 04 20 pshinka01

Запилюється рослина комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки зав’язуються не завжди. Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль бульбовидно потовщених коренів і виводкових бруньок. Останні утворюються в пазухах листків, і після того, як рослина зав’яне, падають на землю та розносяться дощовими потоками. Як і рясти та проліски, про які мова йшла під час минулих мандрівок, ця рослина належить до мірмекохорних (розповсюдженню її насіння сприяють мурашки). Молоді пагони і листки пшінки до квітування та на його початку можна використовувати у вітамінних весняних салатах і борщах, а мариновані пуп’янки слугують замінником каперсів. Проте після квітування рослина стає отруйною. Народна медицина широко застосовує пшінку для очищення крові, лікування цинги, загоювання ран тощо. Цікаво, що в свій час звернув увагу на цілющі властивості пшінки і відомий французький косметолог Ів Роше. Свій перший крем для відбілювання шкіри він виготовив саме із неї ще у 1959р.

Пшінка весняна є природним компонентом листяних лісів Полтавщини, а завдяки своїй невибагливості і здатності швидко розростатись охоче поселяється й у парках, де радує нас щовесни своїм рясним цвітінням.

(Далі буде).