Раритет з олімпійською історією

2020-й, на жаль, уже також увійшов в історію під назвою року «олімпійського мовчання». Такими, до речі, були 1916, 1940, 1944 роки. В усі часи тільки війна ставала на заваді іграм найсильніших. Зараз вона у людства з іншим ворогом, але сподіватимемось, що невдовзі ХХХІІ Олімпійські ігри в Токіо відбудуться і на них виступлять наші талановиті земляки.

Рівно 100 років тому, 20 квітня, розпочалася історична VІІ Олімпіада. Звісно її урочисте відкриття відбулося значно пізніше – 14 серпня 1920 р. на олімпійському стадіоні Антверпена. Та через те, що в програму входили деякі зимові види спорту, вона розтягнулася на кілька місяців. Важливі VІІ Ігри тому, що на них вперше був піднятий олімпійський прапор з п’ятьма переплетеними кільцями, який став міжнародною емблемою. Також вперше на них спортсмени проголошували олімпійську клятву, виступали під девізом «Швидше, вище, сильніше», а ще, під час параду, в небо випущені тисячі голубів – символів миру.

Такою ж унікальною для розвитку олімпійського руху України була Перша російська олімпіада 1913 р. Це була масштабна спортивна подія, проведена на зразок міжнародних Олімпійських ігор у Києві. На її старти, 20 – 25 серпня, вийшли 600 спортсменів, у тому числі й військові, з більше ніж двадцяти міст Російської імперії. Програма змагань включала легку атлетику, гирьовий спорт, боротьбу, гімнастику, плавання, стрільбу, фехтування, велоспорт, мотогонки тощо. Цікаво, що на тренувальних гімнастично-фехтувальних курсах, організованих ще до початку суперництва найсильніших, побував капітан 9-ї артилерійської бригади з Полтави Леонід Беляєв. Під час тренувань він травмувався і не зміг виступити.

Сенсацією цієї олімпіади стали марафонський біг, з якого ще ніколи в імперії не проводили таких змагань, та виступи жінок у легкій атлетиці й фехтуванні, неоднозначно сприйняті оглядачами. Наприклад у газетах тоді писали, що марафонський біг – це «цвях Олімпіади, хоч і небажаний» або «Жаль корову, яку київський богатир Тевс убив, наїхавши на неї мотоциклом (на мотоциклетних перегонах). Жаль пані Попову, яка побила рекорд у жіночих стрибках. Хоча побити рекорд все ж краще, ніж побити корову, але нам здається, що Перша всеросійська олімпіада набула завдяки цим стрибкам дещо відтінок кумедний… З чого б це російські жінки так розстрибувалися?». Оскільки деякі види змагань з легкої атлетики, у яких, до речі, виступала Попова у 1913 р., включені у жіночу програму лише на ІХ Іграх 1928 р. в Астердамі, можемо зробити висновок, наскільки прогресивними були керівники Київської олімпіади.

Усі переможці, учасники й організатори спортивного форуму 1913 р. були нагороджені медалями, нагрудними знаками та жетонами, виготовленими київською фабрикою художньо-ювелірних виробів Йосифа Маршака. Саме такий рідкісний пам’ятний жетон учасника є у спортивній колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. На ньому відомий ювелір зобразив дискобола та герб міста Києва в інтерпретації геральдиста Бернгарда Карла фон Кене 1859 р. Цікаво, що цей проєкт так і залишився на папері й ніколи не був реалізованим. Адже на офіційно затвердженому в 1782 р. гербі був тільки архангел Михаїл. На експонаті можна розглянути й ті елементи, які Кене пропонував додати – шапку Мономаха (на згадку про історичний великокняжий стіл) та колоски пшениці (як символ хліборобського центру імперії), перевиті Олександрівською орденською стрічкою.

20 04 20 olimpiada