Деталі «кальяну» XVIII ст. з Полтави

Нова рубрика «Музей з Вами, навіть коли його двері зачинені: Колекції. Інтерактиви. Цікаві теми. Наукові новинки. Онлайн-альбоми», під хештегом #behindthescenes #музейзсередини

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігаються досить цікаві предмети, виявлені у рештках погребу кінця XVIII – початку ХІХ ст., що належав одній із сусідніх з північного боку садиб, розташованих біля оселі класика нової українського літератури і визначного полтавця І. П. Котляревського (1769–1838). Їх виявили під час науково-рятівних розкопок влітку 2012 року в ході реконтрукції сучасного ресторану «Лілея» за 50 метрів від добре знаного пам’ятника Полтавській галушці.

Погріб сусіда І. П. Котляревського був доволі глибокий і великий, отже до нього потрапило чимало сміття і не потрібних у побуті або поламаних речей початку ХІХ ст. З-поміж них виявилося чимало майже цілих форм посуду, пляшок, фаянсових виробів. Та особливою яскравістю у цьому заповненні відзначалися розкидані посеред вмісту невеликі бурштинові пронизки різної форми з діаметром наскрізного отвору від 0,5 до 0,7 см. Їх різноманітні розміри й обриси — круглої поперечно-стиснутої, приплюснуто-видовженої овальної, округлої зрізано-конічної, циліндричної та схожих форм наводили на роздуми про призначення, відмінне від жіночих прикрас. Висота виробів варіювала від 0,5 до 4,5 см, діаметр — від 1,5 до 3,0 см чи дещо більше. Всі вони були виготовлені на токарному верстаті з напівпрозорого чи непрозорого бурштину прибалтійського походження — від яйцево-оранжевого до коричнево-оранжевого кольорів. Поверхня виробів зберігала сліди полірування і місцями була залощена від перебування в руках.

Порівняння цих прикрас із деталями-прикрасами декору поміщицьких чубуків, простіше — великих люльок для паління тютюну чи кальянів упевнили, що саме ці прикраси й є набірними пронизками дорогого чубука та деталями верхньої частини його ручки. З огляду на матеріал виготовлення – бурштин, ці складові чубука є зразками продукції німецьких майстрів з Прибалтики останньої чверті – кінця XVIII ст. Пошуки аналогій цим виробам продовжуються, хоча цілком зрозуміло, що багатий імпортний чи трофейний чубук з бурштиновими прикрасами поламався або в ньому відпала потреба, тому потрапив на звалище. Сам же факт подібної знахідки засвідчив побутування в Полтаві на початку ХІХ ст. таких аксесуарів для паління. Справа в тому, що були отримані археологічні дані щодо обвалу і повного закидання решток погреба у кінці другого десятиліття ХІХ ст. Це підтверджено тавруванням скляних пляшок, одна з яких мала дату «1818» рік.

Деталі цікавого аксесуару і свідчення зовсім не корисних звичок полтавців початку ХІХ ст. очікують на вміщення після карантину до експозиції 11-ї зали музею. Тож сподіваємося на її побудову після карантину впродовж 2020 року.

20 04 25 kalyav01

20 04 25 kalyav02

Детальніше: Супруненко О. Б., Пуголовок Ю. О. Дослідження літописної Лтави: Іванова гора / Ін-т археол. НАН України; Центр пам’яткозн. НАН України і УТОПІК; ЦОДПА. — К., 2015. — Частина перша. — 180 с.: 164 іл., ХІІ кол. вкл. — С. 125–126. — Табл. ХІ.