Микола Радченко: фотограф музею, археолог і поет

У травні 2020 р. Миколі Радченку виповнилося б 63. Проте його життєвий шлях обірвався на початку січня 2013 р. Добре відома в Полтаві й області добра та чуйна людина, поет і краєзнавець, фотограф й археолог за покликанням серця, житель мальовничого с. Глинське Зіньківського району Полтавської області й уродженць Полтави Микола Олександрович Радченко (11.05.1957 — 02.01.2013) немовби не покидав цей світ. Він і досі живе у численних згадках полтавців, фотознімках родинних альбомів та світлинах в музейних експозиціях.
Свій життєвий шлях М. О. Радченко пройшов із усталеним юнацьким почуттям гумору до перипетій буття, неповагою до труднощів, обов’язковістю у своїх діях і вчинках, повагою до товаришів та друзів, старших колег й односельчан. Він любив природу, красу рідної землі і своє місто, його людей, і, чого Бога гнівити, дівчат, яким при всіх зовнішніх вадах готував портрети красунь. Він щиро цікавився історією, минулим, по мірі сил сприяв збереженню старожитностей Полтавщини й України, фіксував у світлинах все краще, що було на цій землі. У музеях області знаходиться близько тисячі археологічних та історичних знахідок, які Микола Радченко особисто підняв із землі і домігся їх включення до складу колекцій державних музейних зібрань. З-поміж них й чимало унікальних та рідкісних.
Народився Микола Радченко у Полтаві, дитячі та юнацькі роки проживав по вул. Сковороди, 12, у старому будиночку початку ХХ ст. Закінчив Полтавську середню школу № 7, працював на Турбомеханічному заводі. Ще в шкільні роки зацікавився фотографією, якій і вирішив присвятити все своє життя.
Більшість полтавців пам’ятає його як виїздного фотографа кількох полтавських ательє або фотографа міського ЗАГСУ. З кінця 1970-х рр. він працював фотографом Полтавського краєзнавчого музею, пізніше — фотографом відділу фондів цього ж закладу, де виконував цілком непомітну, але потрібну роботу з фотофіксації всього фонду колекцій головного музею Полтавщини. Отже, через його руки пройшло близько 100 тисяч предметів, які необхідно було фахово відзняти у кількох ракурсах. Пізніше, з кінця 1990-х рр. працював у Центрі охорони та досліджень пам’яток археології тоді Управління культури Полтавської облдержадміністрації, а 8 останніх років життя — в Полтавській археологічній експедиції Державного підриємства НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної Академії наук України.
У М. О. Радченка було основне вподобання і «хвороба» всього життя. Він — постійний учасник археологічних експедицій, які працювали на Полтавщині, у Сумській та Київській областях, місті Києві. І в цій іпостасі він залишався одним з кращих розвідників, фахівцем із розчистки та фотофіксації виявлених об’єктів, «розкопщиком» найвищої кваліфікації. Тому-то й запрошували його більшість полтавських, київських, московських і харківських учених провести з ними «в полі» черговий сезон роботи експедиції. І таких сезонів було 35! Тому-то в працях поважних і маститих, відомих фахівців та молодих дослідників чи не завжди містяться рядки вдячності колезі за допомогу, участь в роботі і, безперечно, за чудово виконані фотознімки. Фотороботи Миколи Радченка вміщені у монографіях ряду відомих учених — академіка П. П. Толочка, член-кореспондента НАН України Г. Ю. Івакіна, докторів історічних наук і професорів С. А. Скорого, В. Ю. Мурзіна, Ю. Ю. Моргунова, а також практично всіх полтавських і сумських археологів. Опубліковані вони у 1981–2012 рр. також і в чималій кількості журналів та часописів: «Известиях», «Сегодня», «Труде», «Советском музее», «Культурі і життя», «Українській культурі», «Фактах», «Вістях з України», «Комсомольській правді», «Автографі», «Пам’ятках України», «Народній творчості та етнографії», більшості полтавських газет і найбільше — в «Полтавському віснику», а також фахових періодичних виданнях — «Археології», «Археологічному літописі Лівобережної України», «Віснику УТОПІК» та ін. А ще в останніх виданнях і наукових працях вміщені фотознімки досліджених об’єктів, які для наукової фіксації готував саме Микола Радченко. У цій справі він був одним із кращих… Ці невідомі загалу факти є помітним внеском полтавського фотографа до скарбниці вітчизняної науки, як і десяток наукових каталожних видань давніх артефактів, ілюстрованих ним.
На початку ХХІ ст. у Полтаві та Глинському відбулося чотири персональні виставки фотодоробків Миколи Радченка, які схвально сприймалися громадськістю, мали відгуки у пресі і на телебаченні. Хоча кращу свою виставку про село Глинське та його людей він залишив у сільському клубі — в пам’ять про себе і своїх друзів.
Експедиції стали для М. О. Радченка тим місцем, де він міг проявити себе з найкращого боку як фахівець: археолог, фотограф, майстер зачистки, а ще — кухар, вправний рибалка, відповідальний наставник. А експедиції й творча атмосфера наукових колективів з переважанням молоді надавали наснаги у творчості. Остання (суто для душі) охоплювала царину поезії. В ній саме і знайшлася лакуна для Миколи Радченка як тонкого й оригінального лірика, фотопоета. Побачили світ чотири збірки поезій полтавця: «Мираж любви» (Полтава: Археологія, 1999. — 48 с.), «Літопис скіфського кургану» (Полтава, 2007. – 24 с.), «Фотолюбов» (Полтава, 2009, 2011) та посмертно «Исповедь князя Глинского» (Полтава, 2013. – 96 с.).
Останній спочинок поет, археолог і фотограф знайшов на кладовищі села Глинського, неподалік від свого улюбленого слов’яно-руського городища, яке він упевнено вважав літописною Глиницею колишнього Путивльського князівства.
Ця інтернет-публікація, сподіваємося, нагадає всім про життєрадісну і щиру людину, пам’ять про яку у вигляді фотознімків зберігається у кількох десятках тисяч родин в Полтаві і на Полтавщині, а також представлена в музеях і на сторінках різноманітних видань.
Слово на згадку про колегу доповнене на сайті музею оприлюдненням оригінал-макету посмертної збірки поезій Миколи Радченка, вміщеної у розділі «Видання за участю науковців музею» (посилання для переходу).
А ще до цього матеріалу ми додали кілька світлин фототворів нашого колеги (посилання для переходу чи виставлені нижче фото).

20 05 11 radchenko0120 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko0120 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko0120 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko0120 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko0120 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko01

20 05 11 radchenko01