Великий інтерес і захоплення у відвідувачів музею викликає опудало свині миргородської породи, що експонується у розділі «Тваринництво Полтавщини» залу № 5 відділу природи. Виготовлено у 1962 р. на Ростовський таксидермічній фабриці з шкури тварини, забитої в одному з господарств Миргородського району. З 1964 р. експонується у новій експозиції музею, відкритої після відбудови зруйнованого в роки війни будинку. Цьому музейному експонату майже 60 років.

Ще більший вік має сама миргородська порода свиней, яка була затверджена у 1940 р. Це перша порода свиней української селекції. Робота над її створенням розпочалась ще наприкінці 80-х років ХІХ ст. Своєю появою порода завдячує полтавським поміщикам, які організували експорт бекону до Великої Британії. Українські бурі свині народної селекції, яких вирощували на Полтавщині, давали сало відмінної якості, але були низькоплідні і набирали вагу досить повільно, адже були пристосовані до самостійного випасання-нагулювання. Пряме відношення до створення цієї породи і взагалі до розвитку свинарства на Полтавщині має Полтавське сільськогосподарське товариство, з часу заснування якого в 2020 р. минає 155 років. Це найстаріше вітчизняне галузеве об’єднання велику увагу приділяло поліпшенню породних якостей місцевих свиней. Для покращення відгодівлі та збуту свиней Товариство у вісімдесятих роках ХІХ ст. на Полтавському дослідному полі запровадило проведення дослідів щодо з’ясування ефективності кормів для підвищення продуктивності різних порід свиней порівняно з місцевими свиньми та їх гібридами. У 1902 р. організувало поїздку сільських господарів Полтавської губернії для вивчення лондонського та інших закордонних ринків. Товариство вирішило також покращити місцевих свиней, схрещуючи їх з кнурами європейських порід. Це робота було обмеженою з огляду на те, що наявність культурних заводських порід була лише в поміщицьких господарствах. Тільки у 1923 р. професор Олександр Пилипович Бондаренко (1884 – 1937), який очолював відділ тваринництва Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, звернув увагу на місцевих рябих свиней, яких розводили на Полтавщині, і перший із вітчизняних вчених вивчив їх біологічні особливості та розпочав селекційну роботу по їх вдосконаленню. У 1931 р. за безпосередньої участі О.П. Бондаренка був організований Миргородський племінний пункт, який у 1939 р. реорганізований у Держплемрозплідник. У 1940 р., через три роки після смерті автора породи, Пленум ВАСГНІЛ прийняв рішення про затвердження миргородської породи свиней сального напрямку продуктивності.

Миргородська порода свиней створена шляхом складного відтворювального схрещування українських коротковухих свиней строкатої масті з кнурами беркширської, середньої і великої білої породи, а також породою темворс. Високопродуктивна, скороспіла, добре пристосована до місцевих кормових і кліматичних умов порода, яка швидко відгодовується і є багатоплідною - в одному опоросі – 10-12 поросят, які вже через кілька хвилин після народження починають смоктати вим’я і набирають вагу з перших днів життя. У дорослому стані хряки цієї породи важать 270-300 кг, свиноматки – 200-230 кг. Якість сала свиней миргородської породи вважається еталоном, як за смаковими якостями, так і по товщині пласта (близько 4 см). За природні особливості, і перш за все, за якість продукції та використання у системі схрещування і гібридизації як материнської породи, миргородська порода свиней Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) занесена до унікальних генотипів.
               У 90-х роках минулого століття поголів’я миргородських свиней скоротилось через витіснення сучасними гібридами. У 2018 р. через спалах інфекційного захворювання - африканської чуми свиней (АЧС) загинуло племінне стадо цієї породи у господарстві ДП ДГ імені «Декабристів» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України. Виникла висока загроза зникнення миргородської породи, адже з тих тварин, що залишились, на думку спеціалістів, відновити породу не можливо. Науковці інституту для її відновлення почали скуповувати тварин у господарів, і якщо за зовнішніми ознаками вони відповідають породі, для її підтвердження проводять аналізи ДНК. Заплановано також використання біологічного матеріалу, що зберігається в Банку генетичних ресурсів тварин Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця НААНУ.

Сподіваємось, що ця унікальна порода свиней буде відновлена і про неї буде нагадувати не тільки опудало в музейній експозиції.

20 05 05 myrg pig01

20 05 05 myrg pig01

Підготовлено науковцем музею С.Л. Кигим