Свято великомученика і побідоносця Юрія або Георгія

Роль макетів визначних пам’яток архітектури, археології чи інших об’єктів, у музейній експозиції надзвичайно важлива. На думку багатьох фахівців, саме макети сприяють атрактивності та музейній комунікації між екскурсантами та музейними експонатами. У залах, де вони розміщені, у відвідувачів значно активізується сприйняття інформації.

Про деякі нові надходження таких предметів, які, щоправда, відтворюють вигляд перлин церковної архітектури краю, знищених у радянську добу, ми вже повідомляли. Сьогодні, у день великомученика й побідоносця Юрія або Георгія (за старогрецькою традицією) – покровителя хліборобів та землеробів, хотілося б розповісти про каплицю, збудовану на місці селянського табору, де відбулася зустріч представників Полтавської губернії із російським імператором Миколою ІІ з нагоди 200-річного ювілею Полтавської битви у 1909 році. На сьогодні вона є унікальним зразком Українського архітектурного стилю (далі – УАС) на вулиці Зіньківській у Полтаві. У 1994 її було передано у користування релігійній громаді церкви св. Юрія Переможця та сестринству св. Ольги УАПЦ. Тому щодо неї інколи вживають іншу назву – каплиця Юрія Переможця.

Її зведення у 1911 – 1914 роках пов’язане із заходами Полтавського губернського земства 1910 – 1911 років, спрямованими на меморіалізацію пам’ятного місця. Дослідники Українського архітектурного модерну також підкреслюють, що вони засвідчували продовження руху зі створення національного архітектурного стилю та залучення до його лав молодих фахівців. Зокрема, серед 12 проєктів, що надійшли на розгляд спеціальної комісії у складі губернського предводителя дворянства кн. М. Щербатова, гласних Ф. Мельникова та інженера М. Боярського, архітекторів В. Городецького й О. Кобелєва, були відзначені три проектні пропозиції архітекторів-практиків С. Іванова, О. Линника та студента І. Кальбуса під девізами «Як гукнеш, так і відгукнеться», «Під Полтавою» та «Бетон» (1, 3 і 2 премії відповідно). Цікаво, що саме «Бетон» І. Кальбуса, студента 5 курсу Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів ім. імператора Миколи І, члена Українського архітектурного гуртка «Громада», за рекомендацією комісії прийнятий до будівництва і реалізований з деякими переробками у наступні 3 роки. Так, зображення на фронтоні Миколи ІІ з представниками полтавського селянства визнане невдалим. Замість нього розміщені панно «Спас з янголами», «Шестикрилі серафими» та «Вазон з деревом життя». Споруда являла собою башту на гранітному стилобаті, увінчану чотирма фронтонами та наметовим дахом з главкою, стіни якої були обличковані керамічною плиткою, прикрашені майоліковими лиштвами та композиціями типу «вазон» біля наріжних кутів. В цілому, згадані елементи, рожевий колір граніту, мозаїчна підлога, золочена покрівля створювали яскрівий образ будівлі, яка поєднувала традиції народної архітектури з ідеями УАС.

Такий макет (у масштабі 1:25), виконаний за кресленнями проекту реставрації 1987–1988 років (автори – архітектори В. Трегубов, Г. Негай, В. Шевченко, С. Шпіка,) через пошкодження меморіальної каплиці у ХХ ст., завдяки передачі архітектора О. Бєлявської тепер знаходиться у фондах нашого музею. Його цінність обумовлена тим, що він відображає стан пам’ятки на час побудови. Зараз він експонується у розділі «Історія церковної архітектури Полтавщини» на виставці «З вірою у серці. Сакральні речі релігійних конфесій Полтавщини» у залі № 11.

20 05 06 georgij01 20 05 06 georgij02

20 05 06 georgij03

Проєкт каплиці під девізом «Бетон», що зайняв 2 місце.
Автор - І. Кальбус. За матеріалами тижневика
«Зодчий». 1911 р.

20 05 06 georgij04

Проєкт каплиці під девізом «Як гукнеш, так і відгукнеться»,
що зайняв 1 місце. Автор - С. Іванов.
За матеріалами тижневика «Зодчий». 1911 р.