Новини парку - 5

У дендропарку музею чимало медоносів. Серед них і айва довгаста – плодова рослина родом із Закавказзя та Західної Азії.

20 05 07 dendropark5 01

Культивувати айву почали понад 4000 років тому на Кавказі, звідти вона потрапила до Малої Азії, а потім до Греції та Риму. У стародавній Греції її плоди присвячували богині Афродіті. Страву із айви з медом елліни називали melimelon. Від цього слова походить португальська назва айви – marmelo і, нарешті, слово "мармелад". У плодах айви багато пектинових речовин. На смак вони терпкі та містять у м’якуші кам’янисті клітини. У сирому вигляді плоди вживають рідко. З них готують компоти, соки, желе, варення, мармелад, вино. Бджоли із задоволенням відвідують квіти кизильника лискучого, цвітіння якого тільки розпочалося і буде тривати майже три тижні. Батьківщина чагарника – Китай, вид введений у культуру в 1910 р. Наступний об’єкт нашої екскурсіі – барбарис звичайний.

20 05 07 dendropark5 02

20 05 07 dendropark5 03

Цікавою особливістю його квітів є рухливі тичинки. У спокійному стані вони ніби лежать на пелюстках. Але тільки на квітку сідає комаха, тичинки немов вистрілюють пилком – нахиляються, прямо на очах, до маточки. Слово "барбарис" – арабського походження і означає "мушля", бо пелюстки рослини мають форму ракушки. Цей колючий чагарник росте у світлих лісах, на галявинах, кам’янистих схилах по всій Україні. Плоди і особливо молоде листя у нього досить кислі, бо містять яблучну кислоту та вітамін С, тому і називають чагарник північним лимоном чи кислицею. Із плодів барбарису готують варення, напої, соуси, різноманітні приправи. Сік із барбарисових плодів у кулінарії може замінити навіть оцет. Його кору та коріння використовують для фарбування вовни і шкур у лимонно-жовтий колір, а з плодів отримують рожеву фарбу. Рослину застосовують також у медицині як жарознижуючий, кровоспинний, жовчогінний та вітамінний засіб. З твердої деревини барбарису виготовляють сувеніри, шевські цвяхи, художні вироби. У культуру чагарник ввели в середині XIX ст. Його широко використовували в озелененні, доки не помітили, що барбарис причетний до хвороб хлібних злаків. У Франції навіть відбувалися "барбарисові бунти". Селяни називали чагарник диявольським і відмовлялися його саджати. Виявилось, що, дійсно, барбарис є проміжним господарем іржастих грибів і його сусідство з хлібними полями небажане.

20 05 07 dendropark5 04

(Далі буде).