На кладовищі селища Чорнухи Полтавської області існує братська могила, в якій поховано невідому кількість воїнів Південно-Західного фронту, які загинули у другій половині вересня 1941 року в боях з гітлерівськими загарбниками, виходячи з оточення, та воїни, які померли від ран у Чорнухинській районній лікарні. На жаль, відомо лише одне прізвище полеглого – Опришко Микола Васильович – до війни відомий хормейстер, бандурист, керівник капели бандуристів Українського радіо і викладач Київської Державної консерваторії, автор книги: «Школа гри на бандурі».
Більше сорока років Микола Васильович вважався зниклим безвісти. Але завдяки тривалим пошукам ентузіастів, його дружини Ручки Марії Петрівни вдалося віднайти в Центральному архіві Міністерства оборони СРСР, свідчення Народного артиста СРСР, композитора Майбороди Платона Іларіоновича, на той час бійця 1046-го стрілецького полку 289-ї стрілецької дивізії: «Підтверджую, що Опришко Микола Васильович, який працював до війни керівником капели бандуристів Українського радіо і викладачем Київської державної консерваторії, на початку Великої Вітчизняної війни знаходився на фронті, був разом зі мною у складі санітарної роти 1046-го стрілецького полку 289-ї стрілецької дивізії Південно-Західного фронту. У другій половині вересня 1941 року, в результаті оточення в районі сіл Бубни − Чорнухи, на моїх очах був поранений в ногу, і помер від гангрени в с. Чорнухи».
Також існує свідчення жительки селища Чорнухи Сагури Поліни Пилипівни: «Я в 1941 році працювала медсестрою в Чорнухинській районній лікарні. У вересні місяці 1941 року в лікарню був доставлений поранений в ногу Опришко М. В. в тяжкому стані, так як в нього почалася гангрена лікар Бабич Олександр Фомич ампутував ногу, а йому допомагав з поранених військовослужбовців Петриченко ім’я по-батькові не пам’ятаю. На другий день Опришко М. В. помер. Це сталося 21 вересня 1941 року. Пізніше Петриченко сказав «сестра запам’ятайте його могилу це Київський композитор». Опришко М. В. був похований на громадському кладовищі в селищі Чорнухи».
Микола Васильович був тяжко поранений і тривалий час лежав серед убитих, поки його не знайшов місцевий житель Бурима. Він забрав його до себе додому, але домашнє лікування не дало результату і він сповістив про тяжкопораненого в Чорнухинську районну лікарню.
Так трагічно обірвалось життя Опришка Миколи Васильовича, який міг би зробити більший вклад у розвиток кобзарського мистецтва. Деякі його обробки вважаються класичними для бандури. На творах талановитого митця будуть виховуватися нові й нові покоління бандуристів.
Про могилу на кладовищі, в якій поховано невідому кількість воїнів Червоної Армії, стало відомо лише у 1979 році із розповідей місцевих старожилів і працівників місцевої лікарні, які працювали там під час тимчасової гітлерівської окупації 1941 − 1943 рр.
У 1983 році до 40-річчя визволення Чорнухинського району від гітлерівських загарбників на могилі встановлено обеліск, біля підніжжя якого покладено плиту з викарбуваним пам’ятним написом: «Вічна пам’ять воїнам Радянської Армії, які загинули захищаючи рідну Батьківщину в 1941 − 1945. Опришко Н. В.».