Сімейна реліквія (до 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)

До 75-річчя Великої Перемоги над нацистськими загарбниками хотілося б згадати про нашу сімейну реліквію. Мій дідусь, Барський Петро Михайлович, воював на Ленінградському фронті. Був сапером. Якось на привалі його бойовий товариш, який до війни працював художником, сказав дідусеві: " Петре, невідомо, хто з нас залишиться живим, але я хотів би, щоб була пам'ять про нашу фронтову дружбу." Потім він знайшов шматок фанери, олівець і намалював портрет дідуся. На жаль, не знаю, як склалася доля художника, а портрет, виконаний ним, залишився. Після війни портрет тривалий час зберігався в родині, а на початку двохтисячних років був переданий моїми батьками до Полтавського краєзнавчого музею, де експонується й донині.

Неподалік від дідусевого портрету на світлині 1944 року - мій тато, Барський Михайло Петрович, який був учасником бойових дій, разом зі своїми однополчанами, гвардійцями. На світлині він у першому ряду, 2-й зліва направо. Служив у парашутно - десантних військах спочатку мотористом, готуючи літаки для бойових вильотів, а потім укладачем парашутів. Сам стрибав з парашутом десятки разів. Протягом всього життя часто згадував воєнні часи, своїх друзів. День Перемоги завжди був для нашої сім'ї великим святом! На жаль, з плином часу майже всі ветерани увійшли у вічність. Але ми,  нащадки, завжди будемо пам'ятати про їхні подвиги! Я горда з того, що мої рідні взяли участь у звільненні світу від нацистських загарбників, ті, хто був на фронті й ті, як мій другий дідусь, Литвиненко Іван Іванович та бабусі, які працювали в тилу, наближаючи Перемогу.

20 05 08 barskiy01

20 05 08 barskiy01

20 05 08 barskiy01

Статтю підготувала Ганна Барська - завідувачка науково - дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії.