Вірний супутник воїна (до 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)

Традиційно ножі в усьому їх різноманітті є частиною озброєння вояка будь-якої армії світу. У РСЧА після радянсько-фінської війни 1939-1940 років особливого поширення набули армійські ножі типу «фінки», у яких на обуху виконаний скіс-«щучка», що наближує вістря до лінії прикладання сили при уколі.

В експозиції «Полтавщина у роки Другої світової війни» розміщено два ножі подібного типу. Перший – ніж армійський, десантний, що належав гвардії капітану Миколі Порфировичу Юрку, заступнику командира з політичної частини 25-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії 4-ї гвардійської армії. Полк у складі військ Воронезького фронту брав участь у звільненні території Полтавщини у 1943 році. Клинок однолезовий, обкладинка руків'я пластикова коричневого кольору, з накладкою біля перехрестя і округлою гайкою жовтого металу. Піхви жовтого металу, повторюють форму клинка, декоровані металевою кулькою на кінці. З одного боку піхов проглядається зображення парашутиста, над яким летить літак.

Другий – ніж армійський, що належав гвардії сержанту Володимиру Анісімовичу Баркону, бійцю 7-го гвардійського артилерійського полку 9-ї гвардійської Полтавської повітряно-десантної дивізії, яка у складі військ Степового фронту визволяла Полтавщину. Клинок однолезовий, руків'я має комбіновану обкладинку з кількох видів пластику від чорного до прозорого, через який проглядає декорований різноколірною обгорткою хвостовик. Перехрестя S-подібне. Піхви темно-жовтого металу, повторюють форму клинка, декоровані металевою кулькою на кінці.

Обидва ножі виготовлені кустарним способом, їх прообразом вважається армійський ніж НР зразка 1940 року. Незважаючи на кустарні модифікації, у них чітко проглядаються характерні для статутного зразка ознаки: компактність, легкість, ергономічне руків’я, міцний клинок особливої форми зі скосом до гострого кінчика (т. з. «щучий хвіст»), S-подібна або спрямлена гарда.

20 05 09 kyngal