Від найдавніших часів у багатьох народів пояс, підперізування мали сакральне значення, пов'язане з ідеєю досконалості, безкінечності й водночас цілісності. Пояс відзначає середину або центр всесвіту, уподібнюється до пуповини як життєвого потенціалу, й це окреслює його сутність як могутнього оберега.
На Полтавщині цей виріб здавна слугував обов'язковим елементом традиційного костюма, виконував захисну і декоративну функцію. Крайкою підперізувався жіночий одяг (дерга, запаска, плахта із попередницею). Пояс підкреслював святковість одягу, був показником заможності. Крайку передавали у спадок як особливу частину майна.
Вузькі пояси виготовлялися із ниток та вовни технікою ткання чи плетення, шириною від 3 до 15 см, довжиною до 3 м. Однотонні крайки були переважно червоного чи зеленого кольору. «Узорчаті крайки» ̵ з виразним орнаментальним малюнком геометричного або рослинного характеру. Викінчувалися пояси різнокольоровими торочками або великими кулястими китицями.
Як витвори народного мистецтва, пояси часто є художньо неповторними. Представлені вовняні пояси-крайки є окрасою нашого музейного зібрання.