Спадщина архітектора Валерія Трегубова. Музейні колекції. Макет лютеранської кірхи Петра і Павла у Полтаві

У 1808 році до Полтавської губернії було запрошено ремісників-сукноробів з Німеччини. Переселенців приваблювали значними пільгами, звільненням від податків і військової повинності, наданням безвідсоткових позичок, адже Імперія потребувала прискорення розвитку вітчизняного сукноробства і створювала для цього відповідні умови. У тому числі іноземцям надавалося право вільного віросповідання. У Полтаві оселилися 54 німецькі родини, котрі утворили Німецьку слободу або колонію. Вони сповідували протестантську лютеранську віру.
Спочатку лютерани молилися у пристосованих приміщеннях, потім придбали окремий будинок. Але приміщення виявлялися замалими і не могли вмістити усіх віруючих. Тому постало питання побудови окремої споруди власного храму за рахунок пожертв.
Першу дерев’яну кірху в ім’я святих апостолів Петра і Павла віруючі спорудили на території колонії у 1830 році. Там вони молилися майже 50 років. З часом храм вітшав, був холодним і затісним. Громада замислилася про будівництво мурованої кірхи і почала збирати кошти.
У 1868 році міська дума подарувала лютеранській громаді трикутну земельну ділянку позаду будинку присутсвених місць. Архітектор Болеслав Михаловський розробив проект. Але справа побудови кірхи загальмувалася через удорожчання будівельних матеріалів і робочої сили – на це вплинуло розпочате велике будівництво Харківсько-Миколаївської залізниці, що зумовило підвищення ціни. Назбираних коштів, 7000 рублів, не вистачало і проект довелося відкласти для накопичення додаткових ресурсів.
До 1876 року вдалося накопичити капітал у 12000 рублів. Важливим внеском у справу стала пожертва великої княгині Олени Павлівни, невістки імператора Павла І, котра була німкенею за походженням і мала достатнє забезпечення. Вона володіла багатим Карлівським маєтком у Полтавській губернії, де впроваджувала прогресивні на той час технології ведення сільського господарства, а також робила спроби звільнення селян від кріпацтва і використання вільної найманої праці. Приклад великої княгині наслідував купець Горвіц, ще допомога надійшла зі спільної каси євангельсько-лютеранських парафій імперії.
Щоб нарешті приступити до будівництва довелося переробити первісний проект у бік його здешевлення. Губернський архітектор Семен Григораш виконав коригування і взявся за керівництво будівництвом.
12 липня 1877 року відбулися урочисті закладини нової мурованої Петропавлівської кірхи на подарованій землі у центрі міста. Будівництво тривало чотири роки. 1 листопада 1881 року храм освятили.
Будівля кірхи була мурованою, прямокутною у плані, однонавовою, з п’ятигранною вівтарною апсидою та дзвіницею над головним порталом. Кірха вирішена у псевдоготичному стилі із застосуванням характерних декоративних (фіали, стрілчасті арки, роза з орнаментальною рамою) та конструктивних (контрфорси, наметове шатро, нервюри) елементів. Кольорове вирішення було традиційним для німецької церквою архітектури – червоно-вохристі цегляні стіни і вибілений декор. На дзвіниці встановили дзвін вагою близько 560 кг, а на другому рівні над входом розташували невеличкий орган, привезений з Німеччини.
Радянська хвиля войовничого вандалізму не оминула лютеранський храм, його було закрито у 1932 році, остаточно знищено у 1934 році. У розбиранні кірхи брали участь студенти педінституту.
У 1992 році в Полтаві відродилася німецька громада, котра живе і донині. Тоді зародилася ідея відбудувати історичну кірху. Протягом 19951996 років архітектор Валерій Трегубов ініціативно розпочав проектно-пошукові та науково-дослідницькі роботи задля відтворення лютеранського храму. Ним було розроблено ескізний проект відтворення німецької кірхи в Полтаві і створено програму-концепцію «Німецький дім» з проектною пропозицією спорудження на підземних рівнях в комплексі з відтвореною кірхою німецького культурно центру. У складі проекту відтворення історичної пам’ятки був виконаний макет лютеранської кірхи Петра і Павла, що містилася на розі вулиць Європейської і Монастирської.
Макет з паперу, у масштабі 1:100, кольоровий. Виконавці В. Трегубов (автор проекту відтворення), С. Шпіка (співавтор проекту). Габаритні розміри 40,8х30,4х34,6 см, час виготовлення 1996 рік. До 2015 року макет зберігався у проектно-дослідницькій майстерні «Храм», 2017 року переданий на зберігання до Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

20 05 13 kirha01

20 05 13 kirha01

20 05 13 kirha01

Оксана Бєлявська