18 травня 1951 року у Полтаві народився Валерій Олександрович Трегубов. У 2020 році йому мало б виповнилося 69 років. Дата не кругла. Зазвичай, у суспільстві не прийнято відзначати не круглі дати, частіше за все гарні промови і урочистості готують до ювілеїв. Але люди, особливо ті, хто щедро обдарований Богом і палає життям, не завжди залишаються надовго серед живих. У чергову річницю вони вже не чують щирих слів поваги, не відчувають нелицемірної пошани близьких друзів і далеких знайомих, не отримують гідної оцінки товариства своїм життєвим і професійним надбанням. Така доля не оминула відомого полтавського архітектора Валерія Трегубова. 2012 року він відійшов за вічну межу. Пам’ятаємо його натхнений характер, творчу вдачу, неабияке відчуття власної гідності, незбагнену стійкість перед сильними світу цього. Він завжди був помітним у полтавському архітектурно-науковому суспільстві, його професійну думку цінували, порад потребували, а оцінка Трегубова завжди була справедливою і неупередженою. Валерій Олександрович мав право на власну думку і привілей ніколи її не приховувати. Він здобув цю перевагу ціною своєї пристрасті до архітектури, котра матеріалізувалася у творах, втілилася у наукових відкриттях в теорії архітектури, проявлялися наживо в студентах і послідовниках.
Своє життя Валерій Трегубов присвятив навчанню студентів Полтавського архітектурного факультету, закладаючи в них основи професійної майстерності та етики. Його самого цьому вчив архітектор Лев Семенович Вайнгорт. Гідний учень і творча особистість, Трегубов багато проектував і реалізовував свої проекти будівництвом. Особливу увагу він надавав збереженню історичного архітектурного середовища Полтави. Втраченим пам’яткам нашого міста присвячені його крупні роботи з відтворення Успенського собору, дзвіниці Спаської церкви, реставрації унікальної каплиці Юрія Переможця. На жаль, лише на папері і в макетах залишилися напрацювання з реконструкції зруйнованих полтавських храмів – Стрітенського і Преображенського, Миколаївського із дзвіницею, Петропавлівської кірхи.
На світанку Незалежності України, у 1993 році, архітектор Валерій Трегубов розпочав нову епоху храмового будівництва у Полтаві. Ним була запроектована перша, після майже 80-річної перерви, православна церква Покровська у мікрорайоні Сади-2. Архітектурний проект особисто погодив і благословив до будівництва Патріарх Мстислав. Інший храм, Пантелеймона Цілителя біля могили І. П. Котляревського, Валерій Олександрович створив у креслениках у 1999 році до 1100-річного ювілею Полтави. Наразі місто має ці дві церкви високого архітектурного ґатунку.
18 травня у світі відзначають Міжнародний день музеїв. Символічний збіг дат народження архітектора і свята, адже полтавські музеї пам’ятають Валерія Трегубова як людину, що зробила значний внесок у розвиток музейної справи у місті.
Для історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» він розробив концепцію формування великого туристичного комплексу, за якою виконали реставрацію історичних пам’яток. За авторства Трегубова побіля музею спорудили Ротонду вшанування пам’яті полеглих у битві, відтворили редут на полі, а на Соборному майдані реконструювали Подільську вежу давньої Полтавської фортеці.
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського тісно співпрацював з Валерієм Олександровичем у галузі наукових досліджень. Тепер архівні документи, рукописи, кресленики, макети, особисті речі архітектора зберігаються у фондах музею.
Не зайвим буде згадати і про розбудову етнографічного комплексу Сорочинського ярмарку у Сорочинцях, автором проекту якого також є архітектор Валерій Трегубов.
18 травня 2020 року вкотре згадуємо шляхетну, талановиту людину, Валерія Трегубова, який став для багатьох полтавців взірцем відданості історії та архітектурі Полтави. Він тут, з нами, у Полтаві. Разом з Левом Вайнгортом, Петром Ротачем, Михайлом Рудинським, Олександром Шуміліним і багатьма іншими митцями, що залишили по собі яскравий і помітний слід в історії нашого міста, його матеріальній спадщині, не заплямували себе лукавством та негідними вчинками, є моральними авторитетами для громади. Дякуємо і пам’ятаємо.
Оксана Бєлявська
