Діорама «Порт Воїнь»

Чільне місце в експозиції археологічного відділу музею по праву належить діорамі «Порт Воїнь», присвяченій літописному місту давньоруського часу на теренах Полтавщини.

Вона розташована в невеликому залі № 8, тема якого «Давня Русь і кочівники X –XIII ст.». Діорама була виконана художником В. О. Казанським за консультаціями відомого українського археолога В. Й. Довженка 1967 р. та була змонтована тоді ж безпосередньо ними у стінах Полтавського краєзнавчого музею. Розкопки археологічної пам’ятки проводилися у 1956-1959 рр. експедицією Інституту археології Академії Наук УРСР (сучасна назва ІА НАН України) на чолі саме з В. Й. Довженком і В. К. Гончаровим. Усього було досліджено близько 8000 кв. м площі пам’ятки. По матеріалах роботи експедиції у 1966 р. була видана монографія «Давньоруське місто Воїнь» за авторства В. Й. Довженка, В. К. Гончарова, Р. О. Юри.

Городище, що ототожнюється з літописним містом Воїнь, знаходилося поблизу с. Воїнська Гребля Кременчуцького району в ур. Гавань (на сьогодні мілина затоплена водами Кременчуцького водосховища).

Порт Воїнь – одне із найбільших та найстаріших міст Посулля, засноване у 80-х рр. X ст. як фортеця-гавань в гирлі р. Сули на підвищенні посеред широкої її заплави, за 1,5 км від впадіння останньої в Дніпро. Місто складалося з двох частин – укріпленого дитинця площею 4,6 га та неукріпленого посаду, що перевищував 23 га. Із заходу дитинець півколом захищали штучні земляні укріплення, які складалися з валу (висота 3 – 7 м) та рову. Зі сходу і – півночі підходила Сула, що була досить надійним природним захистом, проте, і тут містилася лінія частоколу. Через прохід незамкнутого валу вода з річки заходила спеціально викопаним ровом у середину дитинця, утворюючи гавань. В’їзд до городища знаходився з боку посаду.

Воїнь початково виник як торгова укріплена гавань на місці сіверянського поселення. Оборонні споруди складалися з двох валів і рову між ними. В кінці XI ст. укріплення були реконструйовані – основу нового валу склали два ряди дерев’яних зрубів, забутованих ґрунтом; їх внутрішній ряд утворили майже 100 клітей, що використовувалися як казарми гарнізону та як комори.

Воїнь був містом із розвинутими ремеслом, торгівлею, тут також проживали землероби і скотарі. Дослідженнями виявлені житла ремісників і торговців, а також залишки кузні майстра-зброяра, ткацька майстерня з рештками ткацького верстату, вироби і напівфабрикати ремісників-косторізів та ювелірів-ливарників. Значний відсоток з-поміж знахідок становлять предмети озброєння – деталі мечів і шабель, бойові сокири, кистені, наконечники списів і стріл. До колекції з розкопок входять металеві, глиняні, дерев’яні і скляні вироби, наявні стилі для письма (т. зв. писала), вагові гирки і важки, замки та ключі, візантійські мідні монети, імпортний посуд, прикраси, язичницькі амулети й християнські натільні хрестики, церковний дзвін та дзвоники, керамічні писанки, пряслиця із графіті фігурка дружинника. Про значний політичний статус міста свідчить знахідка тут свинцевої вислої печатки, що належала київському князю Ізяславу (Дмитру) Ярославичу (друга пол. XI ст.).

З середини XI ст. Воїнь став ключовою фортецею Нижнього Посулля, а в XII ст. перетворився на феодальне місто Переяславської землі.

Перша літописна згадка про Воїнь відноситься до 1055 р., в зв’язку з перемогою поблизу нього переяславського князя Всеволода Ярославича над торками, які вперше тоді з’явилися у південно-руських степах.

У 1186 р. на Посульське прикордоння напали половці на чолі з ханом Кончаком. Не минули вони і Воїнь. Місто загинуло від пожежі, але його населення встигло врятуватися, і згодом відбудувало фортецю. Остаточно місто-гавань було зруйноване під час навали монголо-татар.

Нещодавно, улітку 2019 р., у зв’язку з реекспозицією залу були проведені реставраційно-профілактичні роботи з оновлення діорами «Порт Воїнь» науковцями відділу археології і технічними співробітниками музею у співпраці з художником Артуром Арояном.

Після завершення карантину запрошуємо всіх переглянути оновлену експозицію залу й оцінити роботу нашого колективу.

20 05 19 voin01

20 05 19 voin01

20 05 19 voin01

20 05 19 voin01

Ірина Мельникова