До Дня вишиванки

Сучасні реалії викликають до життя призабуті традиції — усе більшої популярності набувають вишивані сорочки, що здавна в Україні слугували не лише захистом для тілесного, але й духовного виміру буття конкретної людини. В орнаментах давніх вишиванок майстрині закодовували визначені багатовіковою традицією символи-обереги, які мали як загальноукраїнський, так і локальний характер. Музеї зберігають безцінні скарби — колекції українського традиційного жіночого та чоловічого вбрання. У фокус уваги найчастіше потрапляють жіночі сорочки. Однак, не менш привабливими є чоловічі вишиванки. Музейна колекція чоловічих сорочок становить біля 60 одиниць зберігання. Це – вироби земських майстринь, вишиті у традиційних техніках сорочки 1930-40-х рр., продукція радянських фабрик, окремі зразки авторських вишиванок та ін. Кожен музейний предмет цікавий по-своєму. Однак, окрасою колекції є автентичні чоловічі сорочки ХІХ – поч. ХХ ст. Адже саме ці вироби акумулюють у собі напрацювання сотень майстринь. За типом крою ці сорочки відносяться до тунікоподібних (найдавніші), з уставкою («поликом») та «чумачки». Їх виготовляли з лляного або конопляного домотканого полотна. Композиція вишивки сорочки — це чітко продумана, логічна, конструктивно-декоративна система взаємозв’язку площин вишивки, поєднання ажурних швів і вільних частин білого тла, яке підкреслює декоративність вишивки. Відмінною ознакою регіональних сорочок із колекції ПКМВК є полтавська вишивка (лиштва, вирізування). Згодом, до арсеналу майстринь потрапив хрестик. Як правило, оздоблювали пазуху, комір та манжети, рідше плечові уставки. Майстрині Полтавщини надавали перевагу однотонній орнаментації м’яких пастельних кольорів. Їх улюбленими барвами були природні відтінки блакитного, вохристого, зеленкуватого, коричневого, сірого. Та особливо популярною, шляхетною і рельєфною була традиційна полтавська вишивка «білим по білому» («біллю»). Вишивки ж хрестиком навпаки були яскравими, їх виконували червоними нитками з невеликим вкрапленням чорних або синіх. Поміж видів оздоблення чоловічих сорочок переважають геометричні та геометризовані рослинні орнаменти. Провідні мотиви, які можна зустріти — «ламана гілка», «восьмерики», «баранячі ріжки», «сповиті клинці», «ромби з вусами» тощо. Зазвичай, вишивали сорочки лляними та конопляними нитками, згодом — фабричними бавовняними (заполоччю), іноді вовняними або шовковими нитками. Традиційна вишита сорочка — це своєрідна знакова система, у якій зашифрований давній етнокод. Вишиванка репрезентує українців у діалозі культур, виступає родовим та індивідуальним оберегом, символізує глибинність родинної та національної пам’яті. У 2008 р. відома дослідниця О.Ю. Косміна, готуючи своє фундаментальне видання «Традиційне вбрання українців», працювала з колекцією ПКМВК. На фото співробітники музею в автентичних строях (ілюстрації до праці О.Ю. Косміної), а також окремі чоловічі сорочки та їх купони з музейної колекції.

Підготували Віра Старченко, Оксана Сулима, завідувачі секторів науково-дослідного відділу фондів

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01

20 05 21 vyshyvanka01