Музейні колекції. Спадщина архітектора Валерія Трегубова. Макет церкви Стрітення Господнього у Полтаві

 

Продовжуємо публікацію матеріалів уніфікованих паспортів експонатів документально-речового фонду В. О. Трегубова.

За межами укріплень Полтавської фортеці із другої половини ХVІІ сторіччя існувало церковне кладовище. Його територія нині знаходиться між сучасними вулицями Стрітенською, Соборності, площею Конституції. З тих часів відома зафортечна цвинтарна церква Стрітення Господнього. Найперша споруда храму була дерев’яною тризрузбною, увінчаною трьома ярусними банями. Поруч розташовувалася також дерев’яна дзвіниця. Згодом кладовище перетворилося на міське, а церква поступово старіла.
На початку 1781 року Стрітенська церква зруйнувалася, натомість дзвіниця зберігала міцність ще тривалий час. Лише у 1807 році її реконструювали та задля укріплення конструкції підняли на стовпи.
Вже 1782 року розпочалося будівництво нового мурованого Стрітенського храму. Період 70-х–80-х років ХVІІІ століття для Старої Полтави відзначений жвавим храмовим будівництвом у камені, адже древні дерев’яні церкви були недовговічними, потребували постійного ремонту і догляду, потерпали від пожеж, а нерідко нищилися вогнем дощенту. Фортечне місто у 1770 році отримало мурований Успенський собор, 1774   освятили муровану Миколаївську церкву, у 1778 році завершилося будівництво мурованого Воскресенського храму. Зрештою настала черга мурувати Стрітенську церкву.
Прототипом для нової цвинтарної церкви стала Воскресенська, що стояла неподалік Соборного майдану, навпроти дерев’яної Спаської. Воскресенський храм спорудив своїм коштом бургомістр Полтави Павло Руденко, запросивши до будівництва фахового мурара із досвідом. Нова полтавська церква була зведена у формах пізнього українського бароко на кшталт Благовіщенського собору у Ніжині майстра Григорія Устинова. Михайло Рудинський припускав, що Воскресенську і Стрітенську церкви створив один автор. Він пише: «Церква настільки припала до смаку полтавцям, що фундатори Стрітенської церкви її скопіювали».
Проте, на відміну від прототипу, цвинтарний храм мав менший об’єм, камерний масштаб, присадкові пропорції, що робило його більш людяним, домашнім. Стрітенська церква була п’ятибанною, у плані чотиристовпною, хрещатою. Кубічність об’єму формувалася додатковими циліндричними абсидами між вітами просторового хреста, що вивершувалися до рівня вінцевого карнизу. Центральна баня розміщувалася над середохрестям, чотири менших за габаритами увінчували кутові абсиди. Об’ємно-просторова композиція і декоративне оздоблення були відповідними бароковому стилю, пластична обробка фасадів, на відміну від Воскресенської церкви, стриманіша. Традиційно для українського бароко усі бані вирішувалися гранчастими формами з ярусними завершеннями, до того ж головна прорізувалася вісьмома люкарнами. Храм мав довжину 26 метрів та ширину 22,2 м. Від рівня землі до верху хреста великої бані храм сягав майже 34 метрів. Будівництво тривало по 1787 рік.
До середини ХІХ століття взірець українського барокового стилю залишався у первозданному вигляді. За цей час національна архітектура під тиском імперії здавала свої позиції, у міському середовищі панівним став класицизм. Стрітенська церква неодмінно мала набути класицистичного вигляду. У 1853 році із заходу до цілісного кубічного об’єму храму прибудовали притвор та муровану триярусну дзвіницю з восьмигранним шатром та шпилем. Зовнішній вигляд прибудови відповідав консисторським вимогам щодо уніфікації парафіяльних церковних споруд за рангом насаленого пункту. Рівночасно композиційна центричність і стильова цілісність барокового міського храму були суттєво порушені, що знижувало мистецьку цінність архітектурного твору. Стару дерев’яну дзвіницю за непотрібністю демонтували.
У 1937 1938 роках Стрітенську церкву знищили безслідно. На її місці 1954 року споруджено будинок для міської ради, у якому тепер розміщується Апеляційний суд Полтавської області. Матеріальним свідченням існування храму зі службами залишилася одноповерхова будівля чоловічої однокласної церковно-парафіяльної школи, котра наразі надбудована додатковим поверхом і функціонує як банківська установа.
У 1995 році у проектно-дослідницькій майстерні «Храм» під науковим керівництвом архітектора Валерія Трегубова здійснювалася робота з реконструкції Стрітенської церкви. Незважаючи на те, що на історичному місці відновити втрачену пам’ятку неможливо, архітектори В. Трегубов і С. Шпіка виконали ескізний проект її відтворення і макет. По факту, розробка є першої версією наукової реконструкції, адже на той час виявлені іконографічні матеріали були надто малочисельними для точного проектування. На сьогоднішній день відомостей про споруду Стрітенської церкви побільшало, що уможливлює виконання уточненого варіанту проекту реконструкції.
Макет мурованої церкви Стрітення Господнього у Полтаві виконаний з паперу, у масштабі 1:100. Виконавці макету церкви В. Трегубов (автор проекту відтворення), С. Шпіка (співавтор проекту). Габаритні розміри 45,2×26,7×41,6 см, час виготовлення 1995 рік.
До 2015 року макети зберігалися у проектно-дослідницькій майстерні «Храм», 2017 року передані на зберігання до Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Оксана Бєлявська

20 05 27 tregubov striten01

20 05 27 tregubov striten01