9 червня 1940 р. народився відомий полтавський художник Валерій Леонтійович Мозок. У дитинстві він відвідував гурток образотворчого мистецтва при Полтавському палаці піонерів та студію живопису і рисунку при Полтавському будинку народної творчості. Згодом навчався на живописному факультеті Харківського державного художнього інституту. З 1973 р став членом Національної спілки художників України. У 1993-1995 рр. – голова правління Полтавської обласної організації Спілки художників України.

У 1994 р. отримав звання Заслуженого художника. Цього року йому виповнилося б 80, однак 28 грудня 2008 р. серце митця перестало битися. Валерій Леонтійович працював у жанрах портрету, натюрморту, пейзажу. Мистецтвознавці відзначають силу та глибину його картин. Портретні роботи живописця сповнені особливо тонким психологізмом, можливо тому, що художник, за словами його друзів, писав їх «а-ля пріма», тобто, на одному подиху, відтворивши людину такою, якою вона є цієї миті.

Живописець умів побачити в людині найголовніше та відтворити це на полотні. Усі ці ознаки втілені Валерієм Леонтійовичем і в портреті Заслуженого майстра народної творчості Івана Архиповича Білика (1974 р.), що зберігається у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Знаний гончар зображений у майстерні; він зосереджений на своїй роботі – виліплює нову глиняну скульптуру. Особливо притягують погляд руки майстра, його основне знаряддя творчості, – натруджені та сильні, вони подарували світові не один дивотвір. Справжній талант художника в умінні передати всі порухи душі портретованого. Цим талантом природа нагородила В.Л. Мозока. Світла пам’ять Майстру пензля!