Природа різноманітна і непередбачувана у своїх проява. Поруч із звичайними за зовнішнім виглядом людьми, тваринами, рослинами зустрічаються «інші». Це альбіноси! Люди-альбіноси стикаються з різними формами дискримінації у всьому світі, їх зовнішній вигляд стає об’єктом помилкових суджень, вірувань і міфів під впливом забобонів, тому Генеральна Асамблея ООН 18 грудня 2014 р. прийняла резолюцію, в якій, з 2015 р. оголошено Міжнародний день обізнаності про альбінізм – 13 червня. У цей день спростовують хибні уявлення та поширюють достовірну інформації про це генетичне захворювання, як схильні нині називати це явище.
Альбінізм – спадкове порушення синтезу меланіну, яке проявляється депігментацією шкіри, волосся у ссавців, пір’я у птахів, шкірного епідермісу у амфібій та рептилій, луски у риб покривної тканини у рослин. Райдужна оболонка і сітківка очей людини і тварин теж знебарвлені, вони мають характерний червоний колір, окрім того, часто наявні зорові розлади. Причиною альбінізму є мутація генів, які відповідають за синтез ферменту тирозинази. Розрізняють частковий та повний альбінізм. Очний альбінізм (ізольоване ураження очей) успадковується аутосомно-рецесивно або рецесивно, зчеплено з Х-хромосомою. Повний альбінізм (поєднане ураження шкіри та очей) успадковується аутосомно-рецесивно. Філогенетично успадкування гену альбінізму може бути досить стійке і проявлятися майже у всіх таксономічних одиниць еукаріот.
У фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського знаходяться два альбіноса. Перший – це тушка горобця польового, яка була виготовлена українським зоологом, орнітологом, фахівцем з теріології та зоогеографії М.І. Гавриленком. Птах знайдений 22 жовтня 1919 р. в околицях с. Крутий Берег Полтавського повіту Полтавської губернії. Учений, до речі, колекція тушок якого нараховує понад 5 000 одиниць, був переконаний, що опудала це втрачений матеріал для науки, тому виготовляв їх вкрай рідко. У музей тушка горобця-альбіноса потрапила разом з іншими зразками уже після смерті М.І. Гавриленка в 1976 р. Невелика колекція (29 одиниць) була придбана у В.І. Задворнової, дружини сина Миколи Івановича – Олега. Пізніше музею було подаровано ще 3 опудала. Нині у фондах знаходиться 32 птаха з чисельної колекційної збірки знаного орнітолога: 29 тушок і 3 опудала.
Другий альбінос це опудало сороки, яке знаходиться в постійно діючій експозиції відділу природи. Воно було створене музейним таксидермістом Є.І. Мячіним. Знайдений птах в 1949 р. у с. Нижні Млини, Полтавського р-ну Полтавської обл.
Для ботаніка завжди приємно виявляти у природі рослини альбіноси, вони мають надзвичайно тендітний вишуканий вигляд. У таких рослин частіше спостерігається повна відсутність кольорових пігментів у пелюстках, натомість, у листках та стеблах зелений пігмент хлорофіл може зберігатися. Тоді такі рослини називають білоквітковими формами, як видно на всіх фотовідбитках нижче, окрім сону лучного, у якого, навіть стебло майже біле або строкате. Як уже зазначалося ген альбінізму може стійко себе проявляти у рослин одного виду, які зростають на одному місці багато років. Таке явище на рослинах проліски сибірської близько 30-ти років спостерігала О. В. Халимон – старший науковий співробітник відділу природи у с. Кротенки на присадибній ділянці. Пропонуємо помилуватися на альбіносів рослинного світу із світлин, які люб’язно надали полтавські ботаніки. Рослини були виявлені у різні роки, у різних ценозах переважно з території Полтавщини.
Матеріал підготувала науковий співробітник Л.В. Чеботарьова.