Альбіноси серед нас… (до Дня поширення інформації про альбінізм)

Природа різноманітна і непередбачувана у своїх проява. Поруч із звичайними за зовнішнім виглядом людьми, тваринами, рослинами зустрічаються «інші». Це альбіноси! Люди-альбіноси стикаються з різними формами дискримінації у всьому світі, їх зовнішній вигляд стає об’єктом помилкових суджень, вірувань і міфів під впливом забобонів, тому Генеральна Асамблея ООН 18 грудня 2014 р. прийняла резолюцію, в якій, з 2015 р. оголошено Міжнародний день обізнаності про альбінізм – 13 червня. У цей день спростовують хибні уявлення та поширюють достовірну інформації про це генетичне захворювання, як схильні нині називати це явище.

Альбінізм – спадкове порушення синтезу меланіну, яке проявляється депігментацією шкіри, волосся у ссавців, пір’я у птахів, шкірного епідермісу у амфібій та рептилій, луски у риб покривної тканини у рослин. Райдужна оболонка і сітківка очей людини і тварин теж знебарвлені, вони мають характерний червоний колір, окрім того, часто наявні зорові розлади. Причиною альбінізму є мутація генів, які відповідають за синтез ферменту тирозинази. Розрізняють частковий та повний альбінізм. Очний альбінізм (ізольоване ураження очей) успадковується аутосомно-рецесивно або рецесивно, зчеплено з Х-хромосомою. Повний альбінізм (поєднане ураження шкіри та очей) успадковується аутосомно-рецесивно. Філогенетично успадкування гену альбінізму може бути досить стійке і проявлятися майже у всіх таксономічних одиниць еукаріот.

У фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського знаходяться два альбіноса. Перший – це тушка горобця польового, яка була виготовлена українським зоологом, орнітологом, фахівцем з теріології та зоогеографії М.І. Гавриленком. Птах знайдений 22 жовтня 1919 р. в околицях с. Крутий Берег Полтавського повіту Полтавської губернії. Учений, до речі, колекція тушок якого нараховує понад 5 000 одиниць, був переконаний, що опудала це втрачений матеріал для науки, тому виготовляв їх вкрай рідко. У музей тушка горобця-альбіноса потрапила разом з іншими зразками уже після смерті М.І. Гавриленка в 1976 р. Невелика колекція (29 одиниць) була придбана у В.І. Задворнової, дружини сина Миколи Івановича – Олега. Пізніше музею було подаровано ще 3 опудала. Нині у фондах знаходиться 32 птаха з чисельної колекційної збірки знаного орнітолога: 29 тушок і 3 опудала.

Другий альбінос це опудало сороки, яке знаходиться в постійно діючій експозиції відділу природи. Воно було створене музейним таксидермістом Є.І. Мячіним. Знайдений птах в 1949 р. у с. Нижні Млини, Полтавського р-ну Полтавської обл.

Для ботаніка завжди приємно виявляти у природі рослини альбіноси, вони мають надзвичайно тендітний вишуканий вигляд. У таких рослин частіше спостерігається повна відсутність кольорових пігментів у пелюстках, натомість, у листках та стеблах зелений пігмент хлорофіл може зберігатися. Тоді такі рослини називають білоквітковими формами, як видно на всіх фотовідбитках нижче, окрім сону лучного, у якого, навіть стебло майже біле або строкате. Як уже зазначалося ген альбінізму може стійко себе проявляти у рослин одного виду, які зростають на одному місці багато років. Таке явище на рослинах проліски сибірської близько 30-ти років спостерігала О. В. Халимон – старший науковий співробітник відділу природи у с. Кротенки на присадибній ділянці. Пропонуємо помилуватися на альбіносів рослинного світу із світлин, які люб’язно надали полтавські ботаніки. Рослини були виявлені у різні роки, у різних ценозах переважно з території Полтавщини.

Матеріал підготувала науковий співробітник Л.В. Чеботарьова.

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01

20 06 13 albinos01