Лісостепові терени історичної Полтавщини входили до ареалу появи і поширення найдавнішого у східноєвропейських степах та лісостепах курганного обряду поховання, що відбувалося ще за епохи мідного віку. Перші кочівники – сусіди трипільських племен Правобережжя і лівобережного узбережжя Дніпра – саме і стали носіями таких традицій спорудження поховальних та культових споруд з дерева, ґрунту чи каміння. Наразі на території краю відомо кілька десятків енеолітичних поховальних комплексів. Найвиразніші з таких курганів вивчені археологічно в околицях наддніпрянського міста Горішні Плавні Полтавської області.
У цьому повідомленні мова піде про поховання 3 (енеолітичне, основне) Петрашівського кургану, що являв собою насип, котрий знаходився у південно-східній частині села, на краю піщаного мису висотою понад 3,5 м правого берега над місцем впадіння рр. Келебердянки у Сухий Кобелячок. Досліджений влітку 2011 року.
Поховання містилося у п'ятикутній в плані кам'яній гробниці-цисті, складеній із брил сірого граніту та перекритій стелоподібними плитами з того ж каменю. Її утворювали поставлені у вертикальному положенні плитчасті блоки рваного граніту, простір між якими був заповнений меншим камінням. Гробницю перекривали три товсті стелоподібні плити: дві – прямокутної форми зі скругленими кутами, одна – п’ятикутна, як виявилося, зміщена від попереднього положення у XVIII ст. Цікаво, що для встановлення гранітних каменів стінок цисти у підсипці та ґрунті відкопувалися канавки по контуру споруди. Вага використаних каменів становила від 5 до 250 кг. За формою блоку, дві плити перекриття відповідають обрисам стел з округлим головним виступом чи без нього. На одній із них у рельєфі виявлене фалічне зображення. Зовнішні розміри цисти – 1,45 х 2,38 м, розміри внутрішнього обсягу – 1,72-1,8 х 0,62-0,96 м, площа усипальні становить 1,1 кв. м, висота гробниці від основи – 0,72-0,83 м. Досліджена ця гробниця-циста у с. Петрашівка Салівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області під час науково-рятівних археологічних досліджень, що проводилися Полтавською археологічною експедицією ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України під керівництвом О. Б. Супруненка, наразі директора Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
Захоронення було влаштоване для зрілого віку чоловіка 35-40 років. Майже все дно могили встилав тонкий шар зотлілих решток кори (вірогідно, берести), поверхня якої була всуціль всипана буро-коричневою вохрою, помітною і на кістках скелету.
Це поховання віднесене до кола "випростаних" енеолітичних степових старожитностей і виступає свідченням просування на терени Полтавщини носіїв цієї групи пам'яток наприкінці першої – на початку другої чверті IVтис. до н. е.
Більш детально познайомитися з представленим артефактом ви зможете, відвідавши парк-скансен Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. А наразі представляємо 3D модель унікального комплексу, виконану архітектором-дизайнером Олегом Лебединським.