Продовжуємо знайомство з колекціями Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Презентуємо музейну порцеляну – продукцію заводів ХІХ – ХХ ст. Найбільш різноманітно в музеї представлені вироби «Товариства виробництва порцелянових, фаянсових виробів М. С. Кузнєцова». Серед них – тарілки, блюда, окремі предмети з чайних і столових сервізів, які були поширені на всій території колишньої Російської імперії. «Порцелянова імперія» родини Кузнєцових було заснована у 1812 році. Відома династія виробників посуду протягом тривалого часу розвивала і вдосконалювала виробництво: піднімала рентабельність, освоювала технічні нововведення, просувала продукцію на внутрішній та європейський ринки. Для створення уявлення про багатство і розкіш майстри, що працювали на заводах Товариства, нерідко використовували різко протилежні стилі й прийоми, елементи оформлення. Традиційні мотиви декорування доповнювались новою для того часу кольоровою гамою. Характерними ознаками цієї порцеляни стали стильова еклектичність, перенасичення декоративними елементами, контрасні кольори.

Ця особливість спонукала до появи виразу «кузнєцовщина», що вживалось як синонім «купецького смаку», тобто його відсутності. Та все ж, не дивлячись на це, порцеляна та фаянс «Товариства Кузнєцових» були якісними, відносно дешевими і легко завоювали ринок перш за все усередині країни. На території сучасної України працювало два підприємства – «Ново-Харківська фабрика М. С. Кузнєцова в селі Буди» (пізніше – Будянський фаянсовий завод) та Слов’янський порцеляновий завод. У зібранні музею найкраще представлений фаянсовий столовий посуд, що використовувався незаможними верстами населення – козаками, містянами, селянами. Він виконаний у так званому «народному стилі» і продавався за низькими цінами. Декор виробів, що промальовувався на білому фоні, як правило, яскравий, з нескладним рослинним малюнком – букети квітів, троянди, ромашки з доповненням вусиків і гілочок. Техніка виконання – формування та підглазурний розпис.

Саме до таких виробів відносяться подарункові тарілки і миски з побажанням щасливої долі «Дай боже счастье». Усі вони оздоблені яскравими великими квітами та відповідним написом. Розпис зазвичай виконувався вручну. Їх дарували на родинні свята, а також молодятам на весілля. Найчастіше тарілки використовувалися як настінні прикраси, а іноді – як столовий посуд. Після 1917 року заводи «Товариства Кузнєцових» були націоналізовані і продовжували роботу під новими назвами. На жаль, у кінці ХХ ст. в Україні порцелянове та фаянсове виробництво було згорнуте. У наші дні порцеляна Кузнєцових все більше набуває статусу антикварного посуду і стає окрасою музейних зібрань.

Підготувала Олександра Парасочка, завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів