Біля витоків української кооперації

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського вітає всіх причетних до Міжнародного дня кооперативів.

У 1992 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила першу суботу липня Міжнародним днем кооперативів. Цього дня відзначалося 100-річчя Міжнародного кооперативного альянсу. У 1994 р. Асамблея запропонувала урядам, спеціалізованим закладам, національним та міжнародним кооперативним організаціям щорічно відзначати свято саме в цей день.

Сьогодні хотілося б згадати людину, яка була фундатором української кооперації – Бориса Миколайовича Мартоса (20.05.1879, м. Градизьк, тепер смт. Градизьк – 19.10.1977, м. Ірвінгтон, США). Він народився у козацькій родині, навчався в гімназії у Лубнах, потім на математичному факультеті Харківського університету. Спілкувався з патріотично налаштованою молоддю, займався громадською діяльністю, був членом Революційної Української партії (РУП), разом із М. Поршем (19.10.1879 – 16.04.1944) та П. Кратом (06.08.1892 − 08.08.1979) створив Лубенську «вільну громаду» РУП.

У 1913 р. Борис Мартос приїхав із Харкова до Полтави й отримав тут посаду інспектора кооперації Полтавського губернського земства, на якій перебував до початку 1917 р. Він брав активну участь у здійсненні кооперативно-просвітницької діяльності, в організації кооперативних товариств та їхніх об’єднань – спілок.

Відомо про його роботу у Полтавському сільськогосподарському товаристві, а саме його кооперативному відділенні. В автобіографічних споминах Б. Мартос пише, що він здійснив статистичне обстеження споживчих товариств на Полтавщині, провів низку кооперативних курсів, брав активну участь в організації центральних кооперативних союзів, організував закупівельне бюро Полтавського губернського земства для забезпечення населення речами першої необхідності під час Першої Світової війни.

Станом на 1 січня 1914 р. на Полтавщині функціонувало 229 кредитних і 73 ощадно-позичкових товариств.

Напередодні 1917 р. на українських землях діяло загалом близько 8 тисяч кооперативних товариств усіх основних видів (споживчі, кредитні та сільськогосподарські).

Створення самостійної української кооперативної системи припадає на 1917 – 19-ті роки. Саме тоді виник Центральний український кооперативний комітет (ЦУКК, 15-18 вересня 1917). Він займався координацією роботи всієї української кооперації та розробленням відповідних законів. До його складу входили представники кооперативних центрів 9 губерній та 40 відсотків спілок. Правління ЦУКК очолював Борис Мартос. Він вважав кооперацію важливим елементом становлення державної економіки та боротьби з бідністю.

В Українській Народній Республіці діяли: Дніпропетровський союз споживчих товариств (Дніпросоюз, 1917), Український кооперативний народний банк (Українбанк, 1917) Центральний український сільськогосподарський кооперативний союз («Централ», 1918), Українська кооперативна кредитна спілка (1919), а також потужні кооперативні спілки в Харкові, Полтаві, Одесі та в інших містах.

У 1918 р. в УНР існувало 15 тисяч кооперативних товариств, об’єднаних у 222 кооперативні спілки (120 споживчих, 43 кредитні, 7 сільськогосподарських та 52 універсальні).

У період Директорії УНР Б. Мартос був міністром продовольчих справ, з 9 квітня по 27 серпня 1919 р. займав посаду Голови Ради Народних Міністрів УНР, одночасно міністра фінансів. Саме він намагався утвердити українську грошову одиницю − гривню. У фондовій колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються державні кредитні білети, випущені урядами гетьмана П. Скоропадського (29 квітня – 26 грудня 1918 р.) та Директорії УНР (листопад-грудень 1918 р. – 10 листопада 1920 р.), що потрапили до музею у 1956 р. Це – банкноти номіналом 500 гривень, 100 гривень, 50 гривень, 10 гривень, 2 гривні.

З 1920 р. Б. М. Мартос перебував на еміграції в країнах Європи і США, працював професором Української господарської академії, ректором Української вищої школи економіки та Українського господарського інституту, членом Української Вільної академії у Мюнхені та Наукового товариства ім. Т. Шевченка у США.

Помер 19 вересня 1977 р. у американському м. Ірвінгтон.

Згідно Указу Президента України №793/2005 від 16 травня 2005 року «Про увічнення пам’яті видатних діячів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки» був розроблений план відповідних заходів щодо увічнення пам’яті, в тому числі, й Б. М. Мартоса. 21 вересня 2007 біля будівлі Полтавського університету економіки і торгівлі відкрито пам’ятник уродженцю Полтавщини Б.М. Мартосу. Автор погруддя – скульптор Микола Посполітак. На гранітному постаменті – дошка з пам’ятним написом: «Мартос Борис Миколайович 1879 − 1977. Кооператор, державний і громадський діяч, педагог». Пам’ятник виготовлено та встановлено на спонсорські кошти з ініціативи ректора університету О.О. Нестулі та студентів. Погруддя, як об’єкт культурної спадщини, пропонується включити до видання «Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область». У 2009 р. Національний Банк України випустив двогривневу пам’ятну монету на честь визначного громадського і політичного діяча, кооператора і педагога Бориса Миколайовича Мартоса.

Матеріали підготували Ганна Барська, Наталія Сиволап.

20 07 04 kooperaciya