Відійшов у вічність Володимир Степанович Мирний

СУМНА ЗВІСТКА облетіла і наш музей: помер Володимир Степанович Мирний. Достойний і добре відомий полтавець. За освітою історик, за покликанням - Учитель. Сучасний український поет і прозаїк. Був членом Національної Спілки письменників України (з 1991 по 2000 роки очолював Полтавську обласну організацію), членом Полтавської спілки літераторів. Лауреат регіональних літературно-мистецьких премій імені Панаса Мирного (1999 р.), Леоніда Бразова (2008 р.) та Івана Котляревського (2010 р.).

Самі назви його поетичних і прозових збірок уже говорять про творче світосприймання, тематичне спрямування і ліричну душу Володимира Степановича: «Сто поезій про кохання», «Матіоли», «Літні зорепади», «Вечірнє поле», «Світло берези», «Теплий дощ у неділю», «Життя по колу йде»…

А ще Володимир Степанович Мирний був і залишиться в пам’яті нашим колегою: майже два десятиліття (з 1970 по 1988 рік) працював у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.

…Сьогодні ввечері заховається за горизонт, а завтра ранком знову зійде Сонце. Народиться нова Людина. Хтось засміється, а хтось – заплаче. Але все це буде уже без нього.

Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського висловлює щире співчуття та підтримку рідним і близьким Володимира Степановича Мирного.

Вічний спокій його душі ! Світла пам’ять!

20 07 22 myrniy