Серед зброярських артефактів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського знаходиться німецька піхотна офіцерська шпага зразка 1889 року. Шпага знайдена у 1949 році у м. Полтаві біля монастиря. Джерело надходження – куплена у полтавця О. М. Радченка 1951 року.
Загальна довжина шпаги становить 950 мм. Клинок прямий, односічний із двома долами, плавно звужений до вістря. Сліди загострення леза відсутні.
Ефес закритого типу. Складається із руків’я та латунної гарди. Руків’я дерев’яне, вкрите чорною шкірою з поперечними жолобками. Вгорі на ньому розміщена фігурна втулка та пласка голівка. На зовнішньому боці руків’я в середній частині прикріплений накладний фігурний вензель «WR II». Внизу на руків’ї наявна латунна втулка. Гарда утворена передньою дужкою, що переходить у вузьку чашу із загнутою донизу внутрішньою стороною і двома боковими дужками. У нижній частині бокові дужки та чаша з’єднані рельєфним прорізним зображенням прусського орла із вензелем «WR II» на грудях.
Подібний різновид офіцерських шпаг, який окремі дослідники класифікують як шпагу із шабельним ефесом, з’явився в європейських країнах у першій половині ХІХ століття. Ефес досліджуваного артефакту декорований фігурним зображенням прусського одноголового орла з короною на голові, який тримає в лапах меч та скіпетр – тобто знаком королівства Пруссія. На грудях птаха розміщений вензель німецького кайзера Вільгельма ІІ Гогенцоллерна (роки правління 1888 – 1918).
Піхотна офіцерська шпага зразка 1889 року знаходилась на озброєнні німецьких офіцерів, унтер-офіцерів і фельдфебелів піхоти, єгерів, стрілків, інженерного та піонерного корпусів до закінчення Першої світової війни. Із 1915 року з метою економії кольорових металів гарди та деталі руків’їв цих шпаг виготовлялись також зі сталі. Оскільки метал руків’я досліджуваного зразка кольоровий, можемо припустити, що дана шпага була виготовлена до 1915 року.
Цілком імовірно, що ця зброя залишилась тут у якості трофею, привезеного з фронту. Однак, запис у акті надходження про знахідку «під монастирем» (очевидно, Полтавським Хрестовоздвиженським, як його між собою тоді іменували полтавці), може свідчити на користь версії про шпагу, як артефакт часу німецької окупації міста влітку 1918 року. Можливо зброя пов’язана з військовим, який перебував у невеликій лікарні, що була тоді відкрита при монастирі.