О. Л. Подрєзов: наш поважний художник-реставратор

Кажуть, що добрі справи, як і добрі вісті, не лежать на місці. Ми повідомляємо про чергову «добру справу» нашого колеги, талановитого художника-реставратора Олега Леонтійовича Подрєзова. Віднині ще одна його робота збагатить музейну експозицію і стане цікавим експонатом. У складі колективу «Художнього фонду» О. Л. Подрєзов брав активну участь у побудові нових музейних залів, оформляв експозиції. У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського на посаді художника-реставратора Олег Леонтійович працює з 2004 р., а мешкає у с. Терешки під Полтавою. Але його родина не завжди проживала на Полтавщині...

До осені 1941 р. родина Подрєзових мешкала на Воронежчині. На початку німецько-радянської війни батько був мобілізований до лав Червоної армії. Восени лінія фронту вже проходила поряд із будинком, у якому мешкала молода сім’я. Під час одного з обстрілів прямим влучанням артилерійського снаряду будинок був знищений, і мати Олега Леонтійовича із однорічним сином (старший брат Олега) вирішила втікати якомога далі від війни, вглиб окупованої території. Так вони опинилися аж під Полтавою. Мати Олега Леонтійовича не вміла писати, тож спілкування з близькими і пошук рідних були справою нелегкою. Вже після війни батько таки відшукав свою дружину та маленького сина. Родина залишилася у Полтаві.

Олег Леонтійович Подрєзов народився 29 січня 1947 р. У той час сім’я жила по вулиці Фрунзе, а місто лежало в суцільних руїнах. У 1966 р. Олег Леонтійович закінчив Полтавську художню школу (разом із В. І. Побоковим) – це був її перший випуск. Після закінчення школи вступив до Харківського художньо-промислового інституту (тепер Харківська державна академія дизайну і мистецтв). Разом із Олегом Лентійовичем в інституті вчився Женя Шатохін (Євген Сергійович Шатохін – відомий білоруський художник, графік, аквареліст). Він був пристрасним мандрівником, кожного літа під час канікул подорожував по Російській Півночі, сплавлявся на катері по р. Двіні, а потім влаштовував власні фотовиставки. Це захоплення передавалося й іншим студентам. Так, завдяки своєму студентському товаришу, у Олега Леонтійовича з’явилося нове вподобання – до «морських пригод».

У 1981 р. О. Л. Подрєзов зробив свій перший самостійний вихід – по р. Дніпру (Дніпродзержинське водосховище), у 1987 р. – на Азовське море, сплавлявся по річках Полтавщини – Сулі, Пслу, Ворсклі, двічі тонув.

О. Л. Подрєзов – майстер побудови музейних експозицій, автор діорами «Васильківська фортеця Української оборонної лінії 1730-х рр.» (1999 р.), портретів історичних діячів ХІV-ХХ ст. (великого князя литовського Вітовта Кейстутовича; ватажка козацького повстання 1638 р. гетьмана Якова Остряниці; князя Яреми Вишневецького; коронних гетьманів Станіслава Жолкевського і Станіслава Конец­польського; козака Павла Руденка), історичних моделей (модель арбалета XIV-XV ст.).

У 2009 р. для музейної експозиції «Полтавщина у ХІV-ХVІІ століттях» виготовив модель козацького човна-чайки ХVІІ ст. за кресленням Гійома Левассера де Боплана, що експонується поряд із так званою «підошвою» (заготовкою кілевої частини козацької чайки, знайденою у Котелевському районі в 1956 р.). До речі, фоторепродукція цієї моделі О. Л. Подрєзова представлена в кількох шкільних підручниках з історії України.

Навесні 2020 р. О. Л. Подрєзов розпочав роботу над другою моделлю – «новоманірної чайки», що входила до складу Дніпровської флотилії під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Науковою основою для побудови моделі став «хортицький» човен, піднятий на поверхню групою українських ентузіастів-гідроархеологів у 1999 р. з дніпровського дна у м. Запоріжжі. Козацький човен ХVІІІ ст. мав певні конструктивні особливості, хоча його зовнішні обводи залишалися незмінними. До особливостей козацьких човнів Дніпровської флотилії належали: збільшена пропорція кільсона, подвійна обшивка та більша висота бортів, наявність транцю, поява стерна, потужний мідель-бімс, велика кількість книць для підсилення корпусу човна, відмінне вітрильне оснащення тощо. Зміни, які були внесені в конструкцію козацької чайки суднобудівельниками XVIII ст., показують еволюцію військового флоту. Разом із тим, вони демонструють здобутки і переваги саме української військової традиції, що засвідчили військові дії 1735-1739 рр.

Сам човен – це виконана з високою точністю масштабна модель зі збереженням усіх форм та пропорцій. Уцілому, саме завдяки професійному таланту і вмінню Олега Леонтійовича відтворювати найменші дрібниці, доленосні події історичного минулого України стають більш наочними і зрозумілими.

Усі працівники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського пишаються своїм талановитим, скромним, творчим колегою, який іде на заслужений відпочинок. Щастя Вам і злагоди, творчого натхнення, нових здобутків, наш вірний і добрий Друже.

Підготували В. А. Яремченко та А. Г. Логвиненко

20 07 31 podrezov01

20 07 31 podrezov01

20 07 31 podrezov01

20 07 31 podrezov04 20 07 31 podrezov04