Данилейко Володимир Григорович (1930-2017) − уродженець благословенної Полтавщини, член творчих спілок журналістів, літераторів, майстрів народного мистецтва, художників, кобзарів, тонкий знавець космології, народознавства, фольклористики, літератури, мистецтвознавства, музики, естетики, діяльна постать у сучасній національній культурі України. В середині 1960-х займався етнографічними дослідженнями та відродженням української обрядовості у Києві, Львові.

З 1994 по 2001 рік керував багатолюдним етнографічним гуртом «Орта» у Полтаві. Пригадується, як у квітневий Великдень 1995 року члени гурту від Зіньківського переїзду пройшли пішки через усю Полтаву з «вузликами», на яких колихалися багатобарвні писанки, як символ Древа Всесвіту. Біля хати Івана Котляревського влаштували криві танці, уславляючи плин, рух, великоднє коло-символ світила, великодній вогонь-символ очищення, співали веснянки, козацькі та стрілецькі пісні. Відбувалося це на місці, де пізніше відродили Успенський собор. Не менш феєрично проходило і купальське свято на березі Ворскли з усіма атрибутами дійства.

В. Данилейко − незамінний учасник етнологічних конференцій та вернісажів на горішньому поверсі Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського, який він щиро любив. Це був справжній друг і порадник у пошуках формули музейної етно-мистецької експозиції епохи відродження (поч.1990-х).